Форми і методи перевірки знань, умінь і навичок молодших школярів

Уміння – це проміжний етап оволодіння новим способом дії, заснованим на якомусь правилі (знанні) і відповідатиме правильному використанню знання на процесі рішення певного класу завдань, але ще яке сягнуло рівня досвіду. Після цього процесі практичного використання цього знання воно набуває деяких операційних характеристик, виступаючи у формі правильно виконуваної дії, регулюючої це правило. Що стосується будь-яких виникаючих труднощів учень звертається до правил з метою контролю за виконаною дією або за роботою над допущеними помилками.

Навики – це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, що виробляються у його виконанні. Навик виник як свідомо автоматизуюча дія і далі функціонує як автоматизований спосіб її виконання. Те, що ця дія стала навиком, означає, що індивід внаслідок вправи здобув можливість здійснювати цю операцію, не роблячи виконання дії свідомо. [2]

Це означає, коли ми формуємо у процесі навчання в учня здатність здійснювати якусь дію, то спочатку він виконує цю дію розгорнуто, фіксуючи у свідомості кожен крок виконаної дії. Тобто здатність виконувати дію формується спочатку як вміння. В процесі тренування і виконання цієї дії вміння вдосконалюється, процес виконання дії згортається, проміжні кроки цього процесу перестають усвідомлюватись, дія виконується повністю автоматизовано – в учня утворюється звичка у виконанні цієї дії, тобто вміння перетворюється на звичку.

Однак у деяких випадках, коли дія складна, і виконання складається з багатьох кроків, незалежно від вдосконалення дії вона залишається умінням, не перетворюючись на звичку. Тому вміння і навички різняться ще залежністю від характеру відповідних дій.

Якщо дія елементарна, проста, що використовується широко і під час складніших дій, її виконання формується зазвичай як навик, наприклад, звичка писати листи, читання, усних арифметичних дій над невеликими числами тощо. Якщо ж дія складне, то виконання цієї дії, зазвичай, формується, як вміння, до складу якої, входить кілька навичок.

Отже, термін «вміння» має два значення:

1) Як початковий рівень оволодіння будь-якою простою дією. І тут навик сприймається як вищий рівень оволодіння цією дією, автоматизоване його виконання: вміння перетворюється на навик.

2) Як здатність усвідомлено виконувати складну дію з допомогою низки навичок. І тут навик – це автоматизоване виконання елементарних дій, із яких складається складне дія, яке виконується з допомогою вміння.

Можна встановити такі рівні оволодіння учнями діями, відповідними навчальним уміннями і навичками:

0 рівень – учні не володіють даною дією (відсутнє вміння).

1 рівень – учні обізнані із характером даної дії, вміють виконувати її лише за достатньої допомоги вчителя (дорослого) ;

2 рівень – учні вміють виконувати таку дію самостійно, але тільки по зразку, наслідуючи дію вчителя, або однолітків;

3 рівень – учні вміють досить вільно виконувати дії, усвідомлюючи кожен крок;

4 рівень – учні автоматизовано, згорнуто і безпомилково виконують дії (навик).

Не всі навчальні уміння мають досягати рівня автоматизації і ставати навичками. Одні навчальні вміння формуються у школі зазвичай до 3-го рівня, інші, переважно загальні, до 4-го рівня, після чого вони у майбутньому навчанні вдосконалюються.

Загальнонавчальні вміння і навички – це такі вміння і навички, яким відповідають дії, формовані у процесі навчання багатьох предметів, і які стають операціями до виконання дій, використовуваних у багатьох предметах й у повсякденні.

Для засвоєння окремих предметів необхідні вузько предметні вміння і навички. Їм відповідають такі дії, сформовані в якомусь навчальному предметі, які можуть ставати операціями до виконання лише інших специфічних дій цього чи суміжних предметів. Наприклад, навички читання і запис натуральних чисел і безкомпромісність дій з ними при початковому формуванні – суто математичні вміння (дії), але потім, коли вони вже сформовані, вони перетворюються на операції, широко використовувані як реалізації різних математичних дій, але й дій у багатьох інших предметах (навіть як-от історія чи література) й у повсякденній життєвій практиці. Ці навички є загальнонавчальними.

 

 

Питання про методи – це питання про те, як навчати, щоб добитися високих освітніх і виховних результатів у навчанні,

Методи навчання розкривають способи, особливості спільної діяльності вчителя та учнів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, вміннями та навичками, формується світогляд учнів, розвиваються їх здібності.

У педагогіці розглядають різні методи, які використовуються в початкових класах під час вивчення будь-якого шкільного предмета. Так, маючи на увазі спільну діяльність учителя й учня, виділяють такі методи: пояснення матеріалу вчителем, бесіда, самостійна робота учнів. Залежно від способу здобування знань дітьми розрізняють методи: догматичний, евристичний і дослідницький. Якщо розглядати методи щодо шляху, по якому розвивається думка учнів під час розкриття знань, то можна виділити індуктивний і дедуктивний методи і т. ін. Усі ці методи використовуються і під час вивчення математики з урахуванням особливостей самого навчального предмета, виступаючи у взаємозв'язку, в єдності.

Методи навчання визначаються багатьма факторами: загальними завданнями навчання, які ставляться перед