Географічні основи взаємодії суспільства й природи: гуманітарно-географічний аспект. Я. Олійник, А.Степаненко

Реакція на екологічну експансію стала дуже помітним фактором громадського життя й державної політики. Справа охорони природи, захисту оточуючого людину середовища, збереження біорозмаїття поряд з рідкими локальними успіхами в цілому не має позитивного тренду ні на глобальному рівні, ні в переважній більшості країн світу, у тому числі і в Украї-ні. Екологічна обстановка в цілому продовжує погіршуватися. Це чітко зафіксовано на Кон-ференції ООН по навколишньому середовищу й розвитку в Йоганнесбурзі в 2002 р. і в ряді міжнародних документів, що узагальнюють результати 30-літнього глобального екологічно-го моніторингу.

Це відбувається з ряду причин. Але головна з них полягає в тому, що масштабні еко-логічні вимоги, що випливають із оцінки екологічної обстановки, у корені суперечать макро-економічним інтересам. Це протиріччя назрівало давно, але зараз стало очевидним для всіх. Погіршення екологічної обстановки є побічним результатом економічного росту й низької екологічної відповідності виробництва. Несприятлива екологічна обстановка (техногенне за-бруднення, порушення біотичної регуляції природного середовища, ослаблення репараційно-го потенціалу біосфери) наносить прямий і непрямий економічний збиток. У глобальному масштабі він величезний і постійно наростає. Тому що поряд з окремими успіхами економіч-ного контролю природокористування економіка в цілому не виділяє, а при сучасному її хара-ктері і не в змозі виділити ресурси для повного запобігання або для повної компенсації цього збитку. Це сама серйозна колізія сучасності, у якій політика залишається продовженням і відбиттям економіки, але не екології.

Так чи інакше, вибір між антропоцентризмом і екоцентризмом або компроміс між ни-ми, реалізований у суспільній свідомості й поводженні, багато в чому визначає стратегію по-дальшого розвитку людського суспільства. Переважна більшість людей, у тому числі й тих, хто щиро ратує за збереження живої природи, дотримується антропоцентриської точки зору, тому що вона виглядає природніше, простіше, оптимістичніше й відштовхується від попере-

днього практичного досвіду людства. Однак у цей час уже існують дуже вагомі природничо-наукові й етичні аргументи на користь екоцентризма, зневажати якими не можна. Варто ро-зуміти, що "природа хитромудра, але не зловмисна" (А. Ейнштейн). Вона все-таки не пасив-на під антропогенним тиском. І такі її відповіді, як зросла нестійкість клімату, несподівані ланцюгові реакції в екосистемах і нові хвороби, серйозно збільшують уразливість людського роду. Варто також пам'ятати, що всі найбільш важливі досягнення природознавства були зв'язані саме з відходом від антропоцентризму. Досить згадати Коперніка, Галілея, Ньютона, Лапласа, Дарвіна, Ейнштейна.

Антропосфера як середовище життєдіяльності людини. Сучасна біосфера перебу-ває під масованим антропогенним впливом. Цей вплив здійснювався протягом значної час-тини людської історії, але протягом останніх двох сторіч (епоха індустріальної цивілізації) багаторазово підсилився й викликав дуже істотні кількісні і якісні зміни біосфери. Людська цивілізація привела до появи на планеті нової глобальної матеріальної системи у вигляді ба-гатошарової насиченої сфери штучно створених об'єктів.

Планета оточена величезним, що простягається на мільярди кілометрів і унікальним у Галактиці ореолом модульованих (несучих інформацію) радіохвиль різних діапазонів від безлічі джерел. У навколоземному космічному просторі по орбітах рухаються тисячі діючих і відпрацьованих штучних супутників, розгінні ступені ракет, інші об'єкти. Частина апаратів виконує роботу в межах і за межами Сонячної системи. В атмосфері постійно переміщаються тисячі літальних апаратів; планета обплутана мережею авіатрас. На поверхні суші поширені простори оброблених земель, перетворених і штучних ландшафтів, розташувалися гігантські міста, вкраплене величезне число населених пунктів, споруджень, полігонів, аеродромів, площадок і доріг зі штучним покриттям, залізниць і інших комунікацій з павутиною ліній електропередачі й повітряно-провідного зв'язку. Колосальні маси переміщених, оброблених і перетворених гірських порід – каменю, глини, асфальту, бетону, скла, металів – утворюють численні скупчення на поверхні планети. Незліченна кількість різних топок, труб, реакторів, машин і механізмів заповнює планетарне середовище хімічними, тепловими, радіаційними, електромагнітними й акустичними емісіями. Все це випромінює, випускає, пахне, вібрує, шумить. То тут, то там відбуваються великі й малі аварії, лунають вибухи, звучать постріли. У різних напрямках і з різними швидкостями по землі й воді переміщаються мільйони різних транспортних засобів. По землі розкидані численні відвали порожньої породи, терикони, смітники, руїни. У землі сховані гірські вироблення, шахти, рудники, свердловини, мережі кабелів і трубопроводів, древні культурні шари й поховання. Повний життя океан теж міс-тить безліч штучних предметів – від плаваючого сміття до гігантських танкерів, авіаносців, підводних човнів. Водні простори перетинають траси морських шляхів; дно океану засіяне останками кораблів. На континентальних водоймах – греблі, водоймища й інші гідроспору-ди; басейни рік вимережені каналами й зрошувальними системами.

Для всієї цієї глобальної сукупності продуктів технічної цивілізації найбільше підхо-дить назва антропосфера.