Географічні основи взаємодії суспільства й природи: гуманітарно-географічний аспект. Я. Олійник, А.Степаненко

Відповідно до наявних оцінок (Горшков, 1987, 1995; Горшков і ін., 1996), запас гене-тичної інформації у всій біоті біосфери становить близько 1015 біт. Ця величина отримана як добуток числа видів у біосфері 107 і середньої кількості інформації в геномі одного виду, яке можна вважати співпадаючою з інформацією генома самої численної групи видів – комах, що має порядок 108 біт. Внутрішньовидова генетична розмаїтість не збільшує отриману оці-нку, оскільки включає в основному розпадні зміни генома.

Величезне розходження між біосферою й антропосферою, але тільки в протилежному напрямку існує й по інформаційній швидкості еволюції. У палеонтологічних оцінках серед-нього часу зміни видового складу біоти біосфери приводиться значення близько 3 млн років. При цьому відбувається заміна лише 1% генетичної інформації. Нагадаємо, що її повний за-пас у біосфері дорівнює 1015 біт. Отже, повна її зміна в ході еволюції відбувається за час в 100 разів більший, тобто за 3·108 років, або за 1016с. У результаті для інформаційної швидко-сті біологічної еволюції одержуємо: 1015 біт : 1016 = 0,1 біт/с.

Інформаційна швидкість технічного прогресу в XX ст. (еволюції антропосфери), обу-мовлена запасом науково-технічної інформації людства (~4х1015 біт) і середнім часом зміни технологій (10 років, або ~3x108 с), становить близько 107 біт/с. Це на 8 порядків більше швидкості біологічної еволюції!

Таким чином, із зіставлення кількісних характеристик біосфери й антропосфери слі-дує:

а) людина контролює й у тім або іншому ступені використовує незначне число біоло-гічних видів біосфери; частина з них відноситься до антропосфери, але біотизація антропос-фери незначна;

б) повні маси біоти біосфери, матеріалу антропосфери й швидкості відновлення їхньої активної речовини по порядку величин збігаються;

в) маса біогенної речовини скорочується під впливом людини, а маса техногенної ре-човини постійно наростає;

г) нетто-продукція антропосфери майже на 3 порядки менше нетто-продукції біосфе-ри; продукційний коефіцієнт (відношення річної продукції відповідно до біомаси або "тех-номаси") для біосфери дорівнює 0,018, для техносфери – 0,0015;

д) відношення витрат органічної речовини до продукції в біосфері в 47 разів менше, ніж у техносфері: відповідно 0,34 і 16;

е) річні витрати енергії біосфери й антропосфери розрізняються в 20 разів, але енерго-ємність нетто-продукції антропосфери в 20 разів більше, ніж енергоємність біосферної про-дукції;

ж) витрати води в антропосфери тільки в 6 рази менші, ніж у біосфері, але водоємкість продукції антропосфери в 65 разів більша;

з) ступінь замкнутості круговороту речовин у антропосфері на порядок менше, ніж у біосфері;

и) інформаційна швидкість прогресу цивілізації в XX ст. на 8 порядків більше швидко-сті біологічної еволюції в біосфері;

к) сумарна швидкість переробки активної інформації в біосфері на 20 порядків більше, ніж швидкість переробки інформації цивілізації.

Кількісне зіставлення біосфери і антропосфери дозволяє визначити як ряд їх особли-востей, так і характер взаємодії.

1. Висока стійкість, точність біотичної регуляції й замкнутість біотичного круговоро-ту, визначаючі перевагу біосфери над антропосферою, забезпечуються без якого б то не було загального спеціального керуючого механізму, верховного регулятора, без "центральної ад-міністрації"; біосфера в цілому сама по собі авторегуляторна.

2. Біосфера існувала (у межах фанерогенезу 570 млн років) і може існувати без антро-посфери, але антропосфера не може існувати без біосфери – ресурсів виробництва й умов життя людей. Сучасна економіка на 25% залежить від сучасних ресурсів біосфери й ще на 60% від продуктів минулих біосфер – викопних палив і мінералів. За первинними потребами люди на 90% залежать від ресурсів і середовищерегулюючої функції сучасної біосфери.

3. Сучасна біосфера може мати тільки один стійкий стан, сумісний з досягнутими умо-вами існування людей. Не можна розраховувати на те, що людська цивілізація може вижити, перевівши біосферу в інший стійкий стан, що різко відрізняється від доісторичного.

4. Швидкість переробки інформації – не єдиний критерій для рішення питання "хто розумніший – людина чи природа?". Можна привести безліч прикладів здатності великих біосистем ставити експерименти на своїх членах, на собі, вести ретельний і дуже прискіпли-вий відбір, закріплювати пристосування. Для всього цього потрібний "внутрішній діалог", робота "природного розуму", завжди спрямованого на користь популяції, виду, співтоварис-тву. У той же час поводження людини, людей, суспільства, особливо стосовно природи, дає безліч підстав для питання "чи розумне людство?".

В цілому жива природа планети незрівнянно досконаліша й розумніша людської циві-лізації, вона більш гармонічна, ефективна й економічна, вона набагато краще збалансована, потоки її речовин і енергії регулюються з надзвичайно високою точністю. Через величезну різницю у величині потоків переробки інформації в біосфері й антропосфері людське управ-ління біосферою неможливо. Не може частина управляти цілим. Природа постійно дає нам зрозуміти, що ми не владні над нею, щодня вказує нам, що без пізнання її законів і правил, без підпорядкування їм людина слабка, безпомічна і в неї немає майбутнього.

Взаємозв’язок космосу й живої природи. Говорячи про взаємодію людини й приро-ди, ми оперували масштабом лише однієї планети – Землі. Однак різноманітна взаємодія між космосом, з одного боку, і живою природою й людиною – з іншого, також має місце.

Завдяки взаємозв’язку всього існуючого космос здійснює самий активний вплив на рі-зні процеси життя на Землі. В.І.Вернадський, говорячи про фактори, що впливають на розви-ток біосфери, указував серед інших і на космічний вплив. Так, очевидно, що без космічних світил (зокрема, без Сонця) життя на Землі просто не могло б існувати. Живі організми

трансформують космічне випромінювання в земну енергію (теплову, електричну, хімічну, механічну) у масштабах, що визначаючих саме існування біосфери.

Більш радикально про роль космосу в появі життя на Землі висловлювався шведський учений, нобелівський лауреат Сванте Арреніус. На його думку, цілком імовірний занос жит-тя на землю з космосу у вигляді спор або бактерій за допомогою космічного пилу завдяки силі сонячного тиску Не виключав можливості появи життя на Землі з космосу й В.І.Вернадський. У зв’язку із цим цікаво згадати про одну сенсаційну знахідку вчених. У 1996 р. в Антарктиді вченими був знайдений метеорит "Мурчессон", на якому були виявлені бактерії (аналоги синьо-зелених водоростей), вік яких становить 4,6 млрд. років, у той час як виникнення життя на Землі сьогодні визначається строком 3,5-3,0 млрд. років тому.

Значення космосу в процесах, що відбуваються на Землі (наприклад, вплив Місяця на морські припливи й відливи, сонячні затемнення) люди помітили ще в стародавності. Однак багато століть вплив космосу і його зв'язок із Землею оцінювалися як несуттєві, на рівні нау-кових гіпотез і здогадів або взагалі ставилися поза рамками науки. Багато в чому це було ре-зультатом обмежених можливостей людини, недостатньої наукової бази й інструментарію. В XX ст. знання про вплив космосу на Землю істотно поповнилося.

Зрозуміти, оцінити й виявити масштаби впливу космосу, і в першу чергу Сонця, на земне життя і її прояви багато в чому вдалося російському дослідникові вченому-енциклопедистові А.Л. Чижевському. Він одним з перших довів велику роль впливу соняч-них процесів на життя Землі.

Учені давно звернули увагу на періодичні прояви активності Сонця (плями, факели на його поверхні, протуберанці). Ця активність, у свою чергу, виявилася пов'язаної з електрома-гнітними й іншими коливаннями світового простору. Доведено про істотний вплив Сонця (особливо його активності) на біологічні й соціальні процеси на Землі. На багатому фактич-ному матеріалі доводилося існування природних і космічних ритмів, залежність біологічного й суспільного життя на Землі від пульсу космосу.

Численні спостереження показали незаперечну залежність масових сплесків нервово-психічних і серцево-судинних захворювань у людей при періодичних циклах активності Со-нця. Прогнози так званих "несприятливих днів" для здоров'я - звичайна справа в наші дні.

Цікава думка Чижевського про те, що магнітні збурювання на Сонці в силу єдності космосу можуть серйозно позначатися на проблемі здоров'я керівників держав, адже на чолі більшості урядів багатьох країн стоять літні люди. Особливо це небезпечно в умовах тоталі-тарних, диктаторських режимів. А якщо на чолі держави стоять аморальні або психічно не-повноцінні особистості, то їхні патологічні реакції на космічні збурювання можуть привести до непередбачених і трагічних наслідків, як для народів своїх країн, так і всього людства, тим більше в умовах, коли багато країн мають потужну зброю масового знищення.

Особливе місце займає твердження Чижевського про те, що Сонце істотно впливає не тільки на біологічні, але й на соціальні процеси на Землі. Соціальні конфлікти, що постійно відбуваються на Землі (війни, бунти, революції), по переконанню А.Л.Чижевського, багато в чому визначаються поводженням і активністю нашого світила. По його підрахунках, під час мінімальної сонячної активності відбувається мінімум масових активних соціальних проявів у суспільстві (приблизно 5%). Під час же піка активності Сонця їхнє число досягає 60%. [2, с. 241].

 

 

1. Акимов Т.А., Хоскин В.В. Экономика Природы и Человека. – М., 2006. – 334 с.

2. Концепции современного естествознания. – М., 2007. – 317 с.

3. Чижевский А.Л. Физические факторы исторического процесса. – Колуга, 1024. – (Репринт. Изд. 1994).

4. Гумилев Л.Н. Этносфера: история людей и история природы. – М., 2008. – 575 с.

5. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступи до економічної і соціальної географії. – К.: Либідь, 1996. – 320 с.

© Олійник Я., Степаненко А., 2009