Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст.

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
32
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
 
КУЖЕЛЕВ Дмитро Олександрович
 
УДК 787 (477. 8)  (09)
 
Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст.
 
17. 00. 01 – теорія і історія культури
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства
 
Київ – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Олексюк Ольга Миколаївна, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри теорії музики та музичного виховання.
Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор Муха Антон Іванович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, завідувач відділу музикознавства, м. Київ. кандидат мистецтвознавства, доцент, Іванов Євген Олександрович, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, доцент кафедри історії, теорії музики та гри на музичних інструментах.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність дослідження. Академічне баянне виконавство привер-тає до себе увагу як новий різновид камерно-інструментального мистецтва, стрімка еволюція якого – від первинного середовища побутового музикуван-ня до академічного мистецтва – відбувалась особливо інтенсивно у другій половині ХХ ст. Цей період становить також яскраву сторінку мистецтва українських баяністів, яке отримало широке міжнародне визнання, налічує чимало лауреатів престижних конкурсів і активно функціонує в українській музичній культурі.
Незважаючи на очевидний поступ баянного виконавства в напрямку класичного інструменталізму, його надбання нині не виглядають такими без-перечними на фоні зростання естетичних запитів, розшарування музичних уподобань аудиторії та збільшення ролі масової культури, що тіснить акаде-мічне мистецтво. Зміни соціокультурного простору останніх десятиріч спо-нукують по-новому подивитись на баянне виконавство, з точки зору оцінки його творчого потенціалу та відповідності вимогам часу. Для з'ясування мистецької актуальності баянно-інструментального жанру необхідне вироб-лення цілісної картини еволюції його художніх тенденцій, детермінованих динамікою розвитку музичної культури. Всебічний розгляд баянного вико-навства може істотно розширити уявлення про його мистецьку структуру та культуротворчу ефективність.
Надзвичайно актуальною є також необхідність дослідження виконавсь-кої творчості баяністів, її художньо-стильових і репертуарних характерис-тик, показових для стану функціонування сучасного виконавського мистецт-ва. Особливий інтерес у цьому зв'язку становить проблема специфіки акаде-мічного баянного виконавства, яке на початкових стадіях свого розвитку активно наслідувало досвід класичного інструменталізму, а нині виявляє власні оригінальні тенденції.
Аналіз наявних наукових праць засвідчує недостатність узагальнюю-чих досліджень баянного виконавства другої половини ХХ століття з ураху-ванням найширшого ракурсу його репрезентації – як в Україні, так й інших країнах світу. Здебільшого маємо окремі спеціальні розробки його історії, теорії, методики, з порушенням й суто виконавських аспектів баянного мистецтва (ґрунтовні дослідження М. Давидова, а також праці І. Алексєєва, В. Бичкова, В. Зав'ялова, Є. Іванова, М. Імханицького, Ю. Казакова, Ф. Ліпса, М. Оберюхтіна, В. Петрова, М. Різоля, В. Самітова, А. Черноіваненко, Ю. Ястре-бова та ін.). Справі теоретичного визначення художніх тенденцій баянного виконавства значною мірою сприяли роботи культурологічного та музикоз-навчого профілю О. Алексєєва, Б. Асаф'єва, А. Вартанова, М. Гордійчука, С. Гуренка, М. Кагана, І. Кондакова, Н. Корихалової, Н. Корнієнко, А. Малін-ковської, К. Мартінсена, Г. Нейгауза, Т. Чередніченко та ін. Цілком очевидно, що існуючі дослідження баянного виконавства потребують узагальнень і водночас поглиблення проблемно-тематичного поля його аналізу.
Висловленими міркуваннями і необхідністю розробки необхідних аспектів зумовлено наш вибір теми дисертації “Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст. ”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційне дослідження проводилось у рамках комплексної програми Мініс-терства культури і мистецтв України “Концептуальні напрямки діяльності органів виконавської влади щодо розвитку культури” (Постанова Кабінету Міністрів України від 26. 02. 97. № 657), згідно із планами наукових робіт ка-федри народних інструментів Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка щодо виховання виконавців на народних інструментах (протокол № 5 засідання вченої ради від 22 грудня 1999 р.)
Об'єктом дослідження є академічне баянне виконавство другої поло-вини ХХ ст. у світлі загальномистецьких та культурологічних процесів в Україні, Росії та інших країнах.
Предметом дослідження є художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства означеного періоду.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, визначенні й узагальненні різнопланових художніх тенденцій баянного виконавства у контексті розвитку музичної культури.
Поставлена мета дисертації передбачає постановку та вирішення наступних завдань:
проаналізувати стан дослідження даної проблеми в сучасному музи-кознавстві;
виявити особливості виконавської творчості баяністів 50-60-х рр. ХХ ст. у плані її наближення до практики класичного інструменталізму;
висвітлити мистецькі й культурологічні аспекти баянного виконавст-ва 70-90-х рр. ХХ ст.
визначити провідні художні тенденції розвитку академічного баян-ного виконавства;
охарактеризувати особливості впливу сучасної оригінальної музики для баяна на еволюцію баянного виконавства.
Джерельною базою роботи виступають аудіозаписи провідних баяніс-тів, які служать своєрідним звуковим документом, матеріалом для конкрет-ного аналізу. Це забезпечує можливості всебічного вивчення виконавської творчості шляхом зіставлень інтерпретацій того ж самого твору, що дає змо-гу істотно зменшити чинник суб'єктивно-емпіричної оцінки. Іншою складо-вою аналітичного матеріалу є оригінальні твори для баяна та перекладення класичної музики. Документальність дослідницької бази не виключає безпо-середніх вражень автора від гри баяністів, що доповнює нашу
Фото Капча