Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст.

4. Універсалізація репертуарних інтересів (репертуарна всеїдність).

Нові прикмети баянного виконавства намітились в 70-90-х рр. Специ-фіка творчої ситуації цього періоду, яскраво позначеного новаторськими тенденціями митців, зумовила поворот баяністів від традиціоналізму до оригінальних форм самовияву. В контексті загальних процесів останніх деся-тиріч виявилися характерні тенденції баянного виконавства: мобілізація осо-бистісних чинників; зростання ролі фантазії, динамічності виконання; фор-мування нових ознак виконавського мистецтва як відбиття експерименталь-них ідей сучасної композиторської творчості.

Дослідженням доведено активізацію творчих чинників мистецтва бая-ністів у вигляді кристалізації стильових тенденцій, зміцнення мистецьких аргументів традиційного віртуозного напрямку баяністів; ознаки збагачення інтонаційно-виконавського комплексу в інструментальних перекладеннях та новітній оригінальній літературі.

Результати дослідження баянного виконавства дають змогу виявити також характерні ознаки сучасного баянного репертуару:

1. Зростання лідерства новітньої оригінальної музики для баяна;

2. Збереження інтересу до перекладень органних та клавесинних творів як таких, що тембрально наближені до звукової природи баяна;

3. Обмеження жанру обробок народних мелодій;

4. Збільшення частки естрадно-джазової музики.

Аналіз художніх тенденцій баянного виконавства засвідчує їх тісний зв'язок з особливостями музично-культурного контексту досліджуваного пе-ріоду, зокрема, з високим рівнем соціалізації виконавства 50-60-х рр. та значною роллю у реалізації просвітницької функції музичного мистецтва “народних інструменталістів”. Ефективність цієї функції значною мірою забезпечувало виконання баяністами перекладень класичної музики та обробок народних мелодій на близькому масовій аудиторії інструменті.

У 70-90-ті рр., унаслідок поглиблення творчих засад баянного вико-навства та широкого використання оригінальної музики утверджується його естетична функція. Плідні тенденції індивідуалізації виконавської творчості баяністів дистанціювали її від епігонських ознак периферійних художніх осередків, стимулюючи піднесення мистецького рівня музикантів.

Дослідженням встановлено, що особливості суспільно-культурного ста-новища сучасного баянного виконавства визначаються домінуючим функціо-нуванням інструмента у сфері академічного мистецтва з його сукупністю тен-денцій. Серед них: інтенсивне оволодіння новими формами і водночас заці-кавленість мистецькою спадщиною минулого; прагнення до інтелектуально вишуканих моделей творчості і пошуки шляхів спрощеного спілкування з “широкою аудиторією”, активне взаємопроникнення різних систем художньо-го мислення. Адаптація зазначених тенденцій сприяла органічній інтеграції баянного виконавства до високих сфер академічного мистецтва.

Аналіз баянного виконавства виявляє також ознаки своєрідності його творчої системи, позначеної оригінальністю художньо-виконавських ідей музикантів. Важливим чинником мистецької самобутності баянного вико-навства стала сучасна композиторська творчість, в якій сфокусовано пер-спективне розширення індивідуальної семантики баянного інструменталізму, формується нова його звукова естетика. У виконаннях баянних творів при цьому позначились нові тенденції, пов'язані із зростанням динамічності артистичного самовияву, ознаками театралізації виконавського акту та опануванням нової техніки баянного інтонування.

Зростання творчого потенціалу академічного баянного виконавства не знімає низки його проблем, які спостерігаємо і в інших музичних сферах. Це відносна девальвація концертної форми виконавства, звуження слухацького інтересу практично до меж найважливіших подій філармонічного життя, на-тиск розважальної поп-індустрії, що обмежує рейтинг впливу високого мис-тецтва, мінливість ієрархії естетичних оцінок. З огляду на цей комплекс не-сприятливих тенденцій нинішні здобутки баянного виконавства можуть вияви-тися недостатніми для його життєздатності. Розгляд зазначених проблем виок-ремлює подальшу перспективу досліджень академічного баянного виконавства.

 

 

1. Кужелев Д. О. Перспективи зростання // Музика. – 1984. – № 4. – С. 19-20.

2. Кужелев Д. О. Сучасне баянне мистецтво: феномен В. Зубицького // Актуальні проблеми теорії музичного виховання: Зб. наук. пр. – К. : КДУКІМ., 1998. – С. 103-112.

3. Кужелев Д. О. Баянне виконавство в музичній культурі 70-90-х рр. Музичне виконавство. – Кн. 4. – Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковсько-го. – К. : 2000. – Вип. 5. – С. 48-58.

4. Кужелев Д. О. Семантика та інструментальна стилістика сучасної баянної творчості // Діалог культур: Україна у світовому контексті: мистецт-во і освіта: Зб. наук. пр. / Упоряд. і відп. ред. С. О. Черепанова. – Львів: Каменяр, 2001. – Вип. 6. – С. 37-46.

5. Кужелев Д. А. Олег Шаров // Портреты баянистов. – М. : Издательст-во РАМ им. Гнесиных. 2001. – С. 181-199 (у співавторстві з Галушко Н. В.) – російською мовою.

6. Кужелев Д. О. Акордеонно-баянне виконавство: соціокультурний контекст // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура: Зб. наук. пр. – К., 1999. – Т. 14. – С. 512-518.

7. Кужелев Д. О. Про деякі тенденції у виконавському мистецтві сучас-них баяністів (70-80-х рр.) // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інстру-ментального мистецтва в Україні” – Київ: Український центр культурних досліджень. – 1995. – С. 34-35.

8. Кужелев Д. О. Актуальні проблеми виконавства баяністів (1960- 1990 рр.) // Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мис-тецтва”. – Київ: Український центр культурних досліджень. – 1998. – С. 58-59.

 

 

Кужелев Д. О. Художні тенденції розвитку академічного баянного виконавства у другій половині ХХ ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавст-ва за спеціальністю 17. 00. 01 – теорія і історія культури – Київський націо-нальний університет культури і