Імуно-біохімічні аспекти ефективного використання ультрафіолету в клінічній практиці (експериментально-клінічне дослідження)

Після геліотерапії рівень IgA вірогідно підвищувався в порівнянні з вихідним у всіх груп поза залежністю від режиму інсоляції. Однак вірогідно (P<0, 05) він розрізнявся між групами з різними режимом інсоляції тільки для ІІТК. Достовірний ріст IgG після геліотерапії спостерігався також у дітей ІІТК. Зміни рівня ІgM були достовірні тільки для груп дітей, що одержали сумарну радіацію. Загальна кількість лімфоцитів вірогідно зростала в ході геліотерапії в обох ТК і для всіх режимів інсоляції. Чисельність Т-хелперів вірогідно падала після геліотерапії при режимі сумарної радіації в обох ТК. Більш геліочутливими, чим усі вищеописані параметри, виявилися CD8 і В-лімфоцити. Динаміка чисельності цих ІКК була протифазна для І і ІІТК.

ІТК характеризувався переважним рістом кількості CD8 при відносній стабільності В-лімфоцитів. ІІ ТК, навпроти, реагував ростом кількості В-кліток. Для цих критеріїв різниця між реакцією на сумарну і розсіяну радіацію була достовірною. Більш різкі зрушення відповідали сумарній дозі УФР, що дозволяє припускати їхню дозову пропорційність.

Рівень комплементу вірогідно зростав після геліотерапії в дітей і І, і ІІ ТК при обох типах геліотерапії. Достовірний підйом рівня лізоциму спостерігався в дітей обох ТК тільки при режимі сумарної УФР. Тим часом параметри зростання лізоциму і комплементу не мали достовірних розходжень при різних режимах інсоляції і ТК. Таким чином, зниження поглиненої дози УФР у процесі геліотерапії істотно позначається лише на трьох імунологічних параметрах: кількості IgG, CD8+ та В-лімфоцитів. Тому що продукція імуноглобулінів виражено корелює з чисельністю (і активністю) В-кліток, саме В-лімфоцити та CD8-клітини варто розглядати як популяції, найбільше відчутно і мобільно реагуючі на УФР у залежності від експозиційної дози. Таким чином, УФ-фототропні реакції в ході геліотерапії в істотній мірі визначаються ТК, а їхня глибина може дозуватися з метою регуляції конкретних типів імунних реакцій у дітей різних ТК.

Тим часом ті теоретичні припущення щодо подібності ТК і ТІР, на перший погляд, не знаходять свого повного підтвердження в контингенту хворих із зони радіонуклідного забруднення в умові грубого поділу тільки на дві сезонні групи. У зв'язку з цим далі нами був проведений статистичний аналіз при більш глибинній хронологічній стратифікації на окремі варіаційні ряди за критерієм конкретної місячної приналежності курсу санаторно-курортного лікування. При варіанті захоплення двох календарних місяців варіанта відносилася до місяця з великим числом днів сонячного сяйва.

ІТК виявив виражену тенденцію до Т-хелперопенії, у той час як у дітей ІІТК цей показник виявляє більш виражену стійкість до УФР. Для ІІТК зберігаються закономірності 2-го ТІР, виявленого нами у здорових дітей і дітей, хворих хронічним ревматизмом, сколіозом і тонзилітом: ріст чисельності В-кліток при відносній стабільності популяції CD8-лімфоцитів.

Діти ж І ТК із зони ЧАЕС не виявляють типової для 1-го ТІР картини. Передбачувана стабільність В-лімфоцитів спостерігається, проте, не тільки в супроводі росту супресорів, а навіть – на тлі тенденції падіннях їхньої кількості. Аналіз кореляційних взаємозв'язків між параметром днів сонячного сяйва свідчить про наявність яскравої виразності цього зв'язку для контингенту дітей І ТК із зони аварії на ЧАЕС (r=-0, 82±0, 06; Р<0, 05), у той час як коефіцієнт кореляції для ІІТК мав набагато менш вагоме значення (r=-0, 57±0, 04; Р<0, 05). Негативне значення цього параметра свідчить про дискордантність показників чисельності популяції Т-хелперів та напруженості УФР.

Таким чином, класична картина двох ТІР, показана для всіх контингентів дітей, що прибули на санаторно-курортне лікування з екологічно сприятливих регіонів, виявляється для контингенту дітей із зон радіонуклідного забруднення в істотній ступені розмитою. Цей факт і зазначене вище обставина вираженої УФ-лабільності Т-хелперів змушує нас припускати, що у контингенту дітей із зони аварії ЧАЕС патогенетична картина ТІР, зберігаючи імунологічний типаж, зв'язаний із ТК, виявляється в істотному ступені замаскованою внаслідок вираженої фотогенної Т-хелперопенії.

Викладені вище факти приводять нас до остаточної доцільності введення поняття типу УФ-фотогенного імунного реагування. У визначених границях ТІР може бути аналогічний типу конституції – поняттю, на якому початково базувалися наші концептуальні побудови.

Як випливає з результатів, представлених вище, І та ІІ ТК дітей з ЧАЕС розрізнявся по ще одному важливому критерію – характеру сезонної динаміки Т-хелперів. Для І ТК ще при їхньому надходженні виявляється виражена U-подібна крива динаміки показника клітин CD4 з піком падіння в літні місяці, у той час як для дітей ІІ ТК літня Т-хелперопенія менш виражена. Таким чином, для дітей із зони аварії на ЧАЕС 2-ий ТІР є УФ-CD4-резистивним типом, тоді як І ТІР виявляє більш виражену Т-хелперну геліочутливість (лабільність).

У зв'язку з представленими фактами випливало припускати наявність більш вираженої імунної дисфункції і розрегуляції стартових етапів імунного реагування, зв'язаних з дозріванням наївних Т-хелперів у клітини Th1 чи Th2 типів. Слід зазначити, що зміна співвідношення Th1/Th2 деякими авторами в даний час розглядається як ключова патогенетична ланка УФ-фотогенної толерантності (S. Yu et al., 1997).

Наші результати не дозволяють безпосередньо судити про таке припущення de contro, тому що аналіз представлених вище результатів свідчить про те, що навіть виражена Т-хелперопенія, яка має місце в ІТК на тлі гормональних порушень, не скасовує виявлені ТІР. Відомо, що не тільки Т-хелпери, але і