Інфляційні процеси в Україні

Суттєвим фактором, який визначає рівень інвестиційного процесу, є дуже висока ціна грошей. Щоб стимулювати діяльність комерційних банків в інвестиційній сфері, треба подбати не лише про реальне законодавство у цій сфері, а й про реальні податкові пільги, пов’язані із вкладанням грошей в інвестиційний процес. Важливим є і моральний фактор розвитку інвестиційного процесу. Інвестиційна політика комерційних банків не буде нормально розвиватись доти, аж доки вони завоюють довіру й авторитет. Це один із найвагоміших обов’язкових елементів інвестицій, і не тільки за умов інфляції.  

Ще один спосіб стимулювання інвестиційної діяльності – розвиток фондового ринку для залучення засобів шляхом випуску акцій, облігацій під фінансування реального проекту. У Національному банку переконані, що для поглиблення стабілізації на грошовому ринку та утримання контролю за попитом-пропозицією вільно конвертованої валюти надзвичайно важливе значення має Фондовий ринок України. За умов подальшого загострення світової та регіональної криз, особливо у Росії, коли на корпоративні кредити зовнішнього ринку розраховувати не доводиться, саме фондовий ринок є одним із найперспективніших ринків для державних запозичень.

Сьогодні, як ніколи, актуальною є розробка цієї моделі фінансування державних потреб. Але на фондовому ринку України й досі немає ліквідних акцій. Для цього, як вважають учасники фондового ринку, треба здійснити реорганізацію корпоративного управління, створити умови для довіри клієнтів до інституційних інвесторів, розробивши етичні стандарти їхніх взаємовідносин. Важлива роль у цьому належить законодавству, яке максимально враховувало б інтереси власників та інвесторів.

У здійсненні інвестиційної політики слабо розкривається потенціал такого інструменту, як вклади населення, які повинні перетворитися в інвестиції. На нинішньому етапі трансформацій простежується стійка тенденція щодо приросту вкладів фізичних і депозитів юридичних осіб, але, щоб посилити цю тенденцію, необхідно розширити страхові можливості банків, або переконати вкладників у захищеності їхніх інтересів.

Тут також потрібно звернути увагу на обмінний курс. Непередбачені зміни можуть негативно позначитися на інвестиційних рішеннях як закордонних, так і внутрішніх інвесторів. Більшість експертів із міжнародних консультативних груп, які працюють в Україні, вважають, що девальвація може геть зруйнувати досягненню стабілізації.  

3. Реформування системи оподаткування. Умовою ефективного інвестування розвитку народного господарства є наявність у бюджеті необхідної кількості грошей. Один із шляхів збільшення надходжень до бюджету – удосконалення податкової системи, зменшення податкового тиску. За таких умов багато підприємств і організацій вийдуть із тіньової економіки й регулярно сплачуватимуть податки.

Нова податкова система повинна характеризуватись двома основними чинниками: можливостями господарюючих суб’єктів (платників податків) і потребами бюджету, за умови погодження потреб із можливостями господарюючих суб’єктів. Україні необхідне ефективне законодавство, яке б регулювало усі сфери ринкової економіки, зокрема закони про Центральний банк, акціонерні товариства, фондовий ринок, податкову систему тощо.  

4. Ліквідація дефіциту держбюджету (у тому числі радикальне зменшення витрат у відносних і абсолютних обсягах, насамперед витрат на державний апарат, фінансування спецслужб і армії). Відомим методом зменшення великої інфляції є скорочення бюджетного дефіциту. Це – ядро майже кожної вдалої програми економічної стабілізації. Тому наступний блок антиінфляційних заходів повинен бути спрямований на стримування фінансових факторів і передусім бюджетного дефіциту. Для стримування інфляції та стимулювання економічного зростання необхідно забезпечити такий рівень бюджетного дефіциту, який відповідатиме обсягам інших основних макроекономічних показників: обсягу ВВП і рівню зайнятості.

Погляди в економічній теорії на оптимальні показники дефіциту державного бюджету досить різні. Так, монетаристи пропонують позбутися дефіциту взагалі, представники теорії “економіки пропозиції” радять мати дефіцит не більш як 2-3% ВВП, а кейнсіанці – 5-8%. Економісти-практики з МВФ радять утримувати дефіцит бюджету протягом перехідного періоду в межах 5-6% ВВП.  

Для досягнення бездефіцитного бюджету чи утримання дефіциту в допустимих межах треба або зменшувати видатки уряду, або злучати додаткові надходження до бюджету. Однією з форм збільшення надходжень до держбюджету є організація фінансових промислових груп (ФПГ), завдання яких полягає у протидії спаду виробництва і стабілізації господарських зв’язків; у послабленні кризи платежів, спрощені взаєморозрахунки між членами ФПГ та їхній інтеграції; у підтримці малого і середнього бізнесу; у зменшенні інвестиційного ризику; у збереженні державного контролю над основними галузями економіки країни; у розвитку зовнішніх фінансово-економічних зв’язків; у підвищенні конкурентоздатності українських товаровиробників на світовому ринку.

5. Реальна приватизація. Важлива роль у реформах перехідного періоду надається приватизації. Крім того, що вона становить інвестиційну передумову створення ринкового середовища (робить жорсткішими бюджетні обмеження підприємств) приватизація дає змогу не лише знизити витратну частину держбюджету за рахунок ліквідації дотацій та субсидій, а й завдяки отриманню коштів від реалізації об’єктів колишньої державної власності поповнити прибуткову. А це є важливим тактичним заходом у боротьбі з інфляційними піками зростання цін.

Головні причини інфляції або інфляційного напруження (відкладена інфляція) породжені концепцією програми “шокової терапії” МВФ і Світового банку, що спирається на монетарну економічну теорію як на базову, але яка зовсім не придатна у цій ролі для економіки перехідного періоду. Якщо говорити конкретно, то найефективнішим способом погашення інфляції є не стільки жорстка монетарна політика, скільки приріст виробництва.  

Антиінфляційна програма повинна реально враховувати, що ринок в Україні перебуває у фазі становлення, економіка тільки починає функціонувати за законами