Інфляційні процеси в Україні

Всього за рік 390, 0 2100, 0 10256, 0 501, 0 281, 7 139, 7 110, 1 120, 0 119, 2

 

 

Нижче приведені графіки, побудова яких була здійснена за на основі таблиці 4. 1. Зокрема, графік 4. 2. показує темпи інфляції по кварталам, а графік 4. 1. – по роках (в 1991 році розраховано експертним шляхом, а в 2000 році – тільки за період, який пройшов).

На початку 90-х років XX століття не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. За перші роки ринкових перетворень у деяких країнах було досягнуто позитивних зрушень, інші потрапили в «інфляційний полон».

За даними Кабінету Міністрів гіперінфляція у перші роки незалежності України були спричинені приблизно на 86% збільшенням грошової маси та швидкістю її обігу і на 14% – зниженням обсягів виробництва.   Однак насправді цей вплив був багатостороннішим і ширшим. Він діє також через співвідношення попиту і пропозиції, експорту та імпорту, валютний курс тощо.

Інфляційні процеси в українській економіці були зумовлені:

невиваженою первинною емісією;

структурними перекосами у матеріальному виробництві та ціновій політиці;

витратністю економіки та непродуктивними витратами окремих виробництв;

значним зруйнуванням товаровиробничої сфери та неефективністю безготівкової системи розрахунків;

від'ємним сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольованим експортом;

процесами доларизації економіки.  

Особливо швидкому зростанню інфляції (від прихованої – до гіперінфляції) протягом 1991-1993 рр. сприяли, з одного боку, вкрай незадовільна структура виробництва, його низька ефективність, падіння темпів зростання, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з другого, – нарощування дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні або зростанні державних витрат. Внаслідок інфляції реальна вартість усієї суми державних доходів постійно зменшувалася. Тому держава змушена була весь час «посилювати тиск» на друкарський верстат, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Внаслідок цього руйнувалася фінансово-кредитна система та товаровиробнича сфера.

Двома головними чинниками інфляційних процесів класично вважаються зростання надмірного сукупного попиту порівняно з сукупною пропозицією («інфляція попиту») та зростання витрат виробництва («інфляція витрат»). Ці дві класичні причини, безперечно – чинники інфляції в Україні. Особливістю є те, що на практиці вони можуть бути викликані цілим рядом різноманітних факторів. Сила їх впливу на економічні процеси неоднакова протягом різних часових періодів. З часом вони зупиняють свій руйнівний вплив, а іноді з потроєною силою знову спалахують.

Потрібно сказати, що грошова маса – не єдиний, хоча й надзвичайно впливовий чинник інфляції. У складній взаємодії факторів, що породжують і розкручують інфляцію, грошовий чинник відіграє подвійну роль: пасивну (коли грошова маса ніби підштовхується під чергову зміну цін, закріплюючи її підвищений рівень) і активну, що проявляється у додатковій емісії грошових знаків або у прискореному обігу грошової одиниці.  

Слід зазначити, що в Україні з 1991 до кінця 1993 р. головним чинником інфляції попиту була саме невиважена грошова емісія. За повідомленням Міністерства статистики України, емісія грошей за 1993 р. збільшилася у 25 разів і становила 12, 3 трлн. крб. Нарешті, саме внаслідок невиваженої грошової емісії було підірвано авторитет українського карбованця (купона). Адже в січні 1992 р., після введення в обіг купоно-карбованця, його неофіційний курс до російського рубля становив 1: 10.   Це в кінцевому підсумку призвело до того, що український карбованець не виконував класичних грошових функцій, сильніша іноземна валюта витісняла національні гроші, в економіці панували бартерні операції.

Можна сказати, що збільшення грошової маси відіграє важливу, але не головну роль у механізмі інфляції, до того ж – це не єдиний його важіль. Зростання цін і знецінення грошової одиниці відбуваються також під впливом інших кредитно-грошових і негрошових факторів як у сфері виробництва, так і у сфері грошового обігу.

Можна констатувати лише беззаперечний факт: збільшення протягом тривалого періоду грошової маси неодмінно супроводжується загальним підвищенням цін.

Як правило, країни з складу колишнього СРСР мали нераціональне розміщення та використання виробничих ресурсів. Це є чинником, який генерує інфляцію попиту. Нераціональне розміщення виробничих ресурсів у цілому по економіці України призводило до деформації галузевих структур попиту та виробництва. Продукція одних галузей не знаходила попиту, інших – не могла забезпечити потрібну пропозицію. В результаті «інфляційний розрив» між сукупним попитом та сукупною пропозицією зростав, що знаходило своє відображення у підвищенні рівня цін.

Серед чинників інфляції попиту в Україні неможливо не назвати «шок пропозиції» – порушення або припинення пропозиції певного товару чи групи товарів, що призводить через підвищення попиту до зростання рівня цін. Мова йде, насамперед, про порушення постачання енергоносіїв в Україну, її енергозалежність від надходжень ззовні нафти та газу, передусім з Росії і Туркменистану. Це призводить до зростання цін на енергоресурси на внутрішньому ринку та до зростання зовнішньої заборгованості. Про значення впливу вартості енергоносіїв на рівень цін в Україні свідчить той факт, що за рахунок власного видобування Україна забезпечує свої потреби в нафті на 10%, у газі – на 20%. Існує відповідна залежність (еластичність) рівня цін на продукцію галузей економіки України від рівня цін на імпортовані енергоресурси. Згідно з статистичними