Інформаційні системи та технології в економіці

Перша країна, яка почала інформатизацію - це США. Інші промислово розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напряму, достатньо швидко зорієнтувалися і стали нарощувати темпи впровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій. У будь-якій країні, незалежно від рівня її розвитку, так чи інакше розуміють неминучість і необхідність втілення в життя ідей інформатизації суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей і умов.

У період переходу до інформаційного суспільства, крім вирішення описаних вище проблем, необхідно підготувати людину до швидкого прийняття і опрацювання великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а необхідно навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури поведінки з інформацією.

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою як однією зі складових загальної культури. Інформаційна культура пов'язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в багатьох аспектах.

Одним із ключових понять при інформатизації суспільства стало поняття "інформаційні ресурси". Ресурс - це запаси, джерела чого-небудь. У індустріальному суспільстві, де велика частка зусиль спрямована на матеріальне виробництво, відомо декілька основних видів ресурсів, що стали вже класичними економічними категоріями: матеріальні ресурси; природні; трудові; фінансові і енергетичні ресурси.

В інформаційному суспільстві акцент уваги і значущості зміщується з традиційних видів ресурсів на інформаційний ресурс, який хоч завжди існував, але не розглядався ні як економічна, ні як жодна інша категорія.

Інформаційні ресурси суспільства можна розуміти як знання, відчужені від тих людей, які їх накопичували, узагальнювали, аналізували, створювали тощо. Ці знання матеріалізувалися у вигляді документів, баз даних, баз знань, алгоритмів, комп'ютерних програм, а також витворів мистецтва, літератури і науки.

Інформаційні ресурси країни, регіону, організації повинні розглядатися як стратегічні ресурси, аналогічні за значущістю до запасів сировини, енергії, корисних копалин та інших ресурсів.

Розвиток світових інформаційних ресурсів дав можливість:

перетворити діяльність з надання інформаційних послуг в глобальну людську діяльність;

сформувати світовий і внутрішньодержавні ринки інформаційних послуг;

утворити різні бази даних ресурсів регіонів і держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

підвищити обґрунтованість і оперативність ухвалення рішень в організаціях, банках, біржах, промисловості, торгівлі тощо за рахунок своєчасного використання необхідної інформації.

Інформаційні ресурси є базою для створення інформаційних продуктів. Інформаційний продукт - це сукупність даних, сформована виробником для розповсюдження в матеріальній або нематеріальній формі.

Будь-який інформаційний продукт відображає інформаційну модель його виробника і втілює в життя його власне уявлення про конкретну область, для якої він створений. Будучи результатом інтелектуальної діяльності людини, він повинен бути зафіксований на матеріальному носії будь-якого типу у вигляді документа, статті, огляду, програми, книги тощо.

Інформаційний продукт може розповсюджуватися тими самими способами, як і будь-який інший матеріальний продукт, за допомогою послуг.

При наданні послуги укладається угода (договір) між двома сторонами: стороною, яка надає послугу, і стороною, яка використовує послугу. В угоді вказуються термін її використання і відповідна винагорода.

Перелік послуг визначається обсягом, якістю, наочною орієнтацією зі сфери використання інформаційних ресурсів та інформаційних продуктів, створених на їх основі.

Інформаційні послуги виникають лише за наявності баз даних у комп'ютерному або некомп'ютерному варіанті.

Ринок інформаційних продуктів і послуг (інформаційний ринок) - це система економічних, правових і організаційних відносин щодо торгівлі продуктами інтелектуальної праці на комерційній основі.

Інформаційний ринок характеризується певною номенклатурою продуктів і послуг, умовами і механізмами надання, цінами. Як предмет продажу або обміну виступають інформаційні системи, інформаційні технології, ліцензії, патенти, товарні знаки, ноу-хау, інженерно-технічні послуги, різного роду інформація та інші види інформаційних ресурсів.

Сукупність засобів, методів і умов, що дозволяють використовувати інформаційні ресурси, складає інформаційний потенціал суспільства.

Сьогодні в Україні швидкими темпами йде формування ринку інформаційних продуктів та послуг, найважливішими компонентами якого є: 

технічна і технологічна складова - це сучасне інформаційне устаткування, потужні комп'ютери, розвинена комп'ютерна мережа і відповідні їм технології переробки інформації;

нормативно-правова складова - це юридичні документи: ухвали, які забезпечують цивілізовані відносини на інформаційному ринку;

інформаційна складова - це довідково-навігаційні засоби і структури, що допомагають знаходити потрібну інформацію;

організаційна складова - це елементи державного регулювання взаємодії виробників і розповсюджувачів інформаційних продуктів і послуг.

У нашій країні у зв'язку з перехідними процесами в економіці й інформатизації суспільства наразі відсутня єдина думка щодо інфраструктури інформаційного ринку

Інфраструктура інформаційного ринку - сукупність секторів, кожний з яких об'єднує групу людей або організацій, що пропонують однорідні інформаційні продукти і послуги.

Розглянемо окремі сектори ринку інформаційних продуктів і послуг.

Перший сектор - ділова інформація, яка складається з таких частин:

• біржова і фінансова інформація - котирування цінних паперів, валютні курси, облікові ставки, ринок товарів і капіталів, інвестиції,