Інформаційні системи та технології в економіці

 

Властивості інформації Найважливішими, з практичної точки зору, властивостями інформації є цінність, достовірність та актуальність.

Цінність інформації — визначається забезпеченням можливості досягнення мети, поставленої перед отримувачем інформації.

Достовірність — відповідність отриманої інформації об'єктивній реальності навколишнього світу. У властивості достовірності виділяються безпомилковість та істинність даних, а також адекватність. Під безпомилковістю розуміється властивість даних не мати прихованих випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, ненавмисними спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі.

Актуальність — це міра відповідності цінності та достовірності інформації поточному часу (певному часовому періоду)

Ідентичність — це властивість даних відповідати стану об'єкта.

Властивість недоступності При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності. 

Інші властивості інформації

Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови.

Невідривність від мови носія

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Незалежність від творців

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення).

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

За формою подання

В останні роки намітився ресурсний підхід до інформації. Інформаційний ресурс — особливий вид ресурсів, оснований на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково-економічної діяльності людей та представлених у формі, що дозволяє нагромадження, реалізацію й відтворення. Інформаційні ресурси поряд із матеріальними ресурсами (енергія, сировина, праця) — необхідні компоненти і база суспільного виробництва.

Інформація як ресурс має всі властивості товару: його можна продавати, купувати, зберігати, знищувати тощо .   Разом з тим інформаційний ресурс має ряд характерних рис:

1. На відміну від інших (матеріальних) ресурсів він невичерпний. По мірі розвитку суспільства і зростання споживання знань його запаси зростають.
2. В міру використання ресурс не зникає, а зберігається і може навіть збільшитися за рахунок конструкційної трансформації отриманих повідомлень з урахуванням конкретних умов його використання.
3. Несамостійний сам по собі, він має лише потенційне значення. Тільки в поєднанні з іншими ресурсами (досвід, праця, кваліфікація, техніка, енергія, сировина) інформаційний ресурс виявляє свою рушійну силу.
4. Ефективність його застосування пов'язана з ефектом непервісного (повторного) виробництва знань. Інформаційна взаємодія дає змогу одержати нове знання ціною значно менших витрат порівняно з витратами праці, енергії, часу на його пряме генерування.
5. Виступає формою безпосереднього (прямого) включення науки (у тому числі теоретичних досліджень) до складу продуктивних сил.
6. Застосування нового інформаційного ресурсу замість застарілого здатне здійснити дії радикального характеру, у багато разів підвищити продуктивність праці, докорінно змінити умови праці тощо .
7. Інформаційний ресурс виникає в результаті не просто розумової праці, а в результаті його творчої частини. Інтелектуальна праця (наукова праця чи керування) включає дві частини: рутинну і творчу. Рутинна частина  роботи сама по собі «неінформативна», вона не збільшує потенціалу потрібних знань, не змінює уявлення про шляхи досягнення мети. Збільшення роботи за рахунок рутинної її частини не веде до зростання інформаційного ресурсу.

Інформаційний ресурс може виступати в пасивних і активних формах. До пасивного належать такі форми існування знань, коли знання не зв'язані, або слабко зв'язані з конкретними прикладними галузями. До таких форм можна віднести книги, журнальні статті, патентні описи, банки даних. Крім того, пасивною формою існування інформаційного ресурсу можуть бути і знання, «прив'язані» до конкретних предметних сфер (вибірки з баз даних), якщо вони некомплектні, тобто недостатні для здійснення практичних заходів для їх цілеспрямованого застосування.

До активних форм існування інформаційного ресурсу відносяться наступні основні форми: модель, алгоритм, програма, проект, база знань як елемент штучного інтелекту. Кожна з цих активних форм інформаційного ресурсу може мати різні ступені спільності, науково-технічний рівень і завершеність (комплектність). Однак ці форми можна трактувати як стадії «дозрівання» інформаційного ресурсу, ступеня доведення його до готовності перетворитися в «силу».

Керування виробництвом — складний динамічний процес. У будь-якому об'єкті керування згодом змінюються параметри і характеристики, що описують стан системи. Відбувається безупинна заміна одного стану іншим. Для керування процесами виробництва необхідно враховувати ці зміни, навчитися прогнозувати їх та керувати ними. Тому вироблення управлінських рішень — це безупинний процес переробки інформації.

Для інформації характерна особливість — її корисність для споживачів, зокрема, при виробленні і прийнятті планово-управлінських рішень. Саме корисність інформації відрізняє її від