Іноземний досвід подолання економічних криз

Частина продукції була знищена. Було заорано 10 млн. акрів засіяних бавовною площ, знищена четверта частина посівів, забито 5 млн. свиней, спалені в топках або викинуті в море мільйони тонн пшениці.

Вводилися елементи планового регулювання економіки. Об’єднання підприємців (так звані групи) зобов’язувалися прийняти “Кодекси чесної конкуренції”, у яких передбачалися: права робітників на організацію, заборона будь-якої дискремінації при найманні на роботу, встановлення мінімально припустимого рівня зарплати і максимально припустимої тривалості робочого тижня, рівень цін, нижче яких вони не могли опускатися, фіксувався рівень виробництва, розподілялися ринки збуту і т. п. До кінця 1933р. було прийнято біля 290 “Кодексів чесної конкуренції” – майже для всіх галузей промисловості.

Пропозиція грошей, що склала в 1933р. 19, 9 млрд. дол., в 1940р. зросла ло 39, 7 млрд. дол., а ВНП збільшився відповідно від 56, 0 млрд. дол. до 100, 4 млрд. дол і майже досяг рівня 1929р.

 

 

Як уже було сказано вище Україні сьогодні не обійтись без допомоги світового співтовариства. Ця допомога не обов’язково повинна мати грошовий характер, нас цікавлять конкретні поради, консультації з тих чи інших питань. Але ми не завжди повинні на них опиратися. Яскравим прикладом цьому може виступати монетариська політика МВФ. Отримуючи чергові кредити ми беремо на себе зобов’язання провадити монетариську політику, це приводить до стримання рівня інфляції і кризи у виробництві за рахунок неконкурентоздатності наших підприємств.

На сьогодні висувається ідея відмовитись від жорсткої монетариської політики і запровадити кейнсіанські методи виходу з кризи. Дійсно в США в 30-х рр. вдалося відновити попит і підняти виробництво. Але мало хто усвідомлює, що в умовах України емісія нічим не підкріплених грошей приведе до чергового росту інфляції. Будь-яке збільшення в обігу їх маси приведе до реакції ринку у формі не підняття ефективного попиту, а підвищення рівня цін. Як відмічає І. І. Лукінов емісія грошей, її обсяги і структура мають об’єктивні критерії оцінки і межі. 3 Вихід за них викликає неминучі інфляційні явища, що, досягаючи визначеної критичної точки, зменшують реальну купівельну спроможність додаткового об’єму грошей. І далі гасять той попит, що першочергово з’являється.

Щоб забезпечити стабільний курс української гривні І. Лукінов пропонує використати валютний резервний фонд. Це дасть змогу випустити в обіг додаткові маси грошей, підкріплених валютою і зупинити падіння їх вартості. Зберігаючи свою купівельну спроможність, вони можуть слугувати для підтримання і розширення попиту населення. Самі ж темпи відтворення попиту будуть залежати від величини стабілізаційного фонду.

І. Братішев і С. Крашеніков пропонують підтримати обліковий курс грошової одиниці кошиком експортних товарів. Ідея полягає в тому, що продукція ряду базових ціноутворючих галузей і промисловостей може бути використана для селективного забезпечення твердого карбованця.

І перший і другий методи не можуть призвести до швидкого відновлення попиту, він навпаки зростатиме дуже повільними темпами. До того ж Україна має незначні валютні резерви і практично не є конкурентноздатною на ринку високотехнологічних товарів.

Як ми бачимо застосувати такі популярні в світі кейнсіанські методи для відбудови економіки України є малоймовірним, натомість нам необхідна чітка програма трансформації економіки в найближчі 5-8 років. 4 Звичайно перед підготовкою цієї програми необхідно чітко усвідомити ті принципи і напрямки, за якими слід йти в подальшому економічному розвитку.

 

 

Відомо, що під час економічної кризи більшість держав, зокрема США та Великобританія, значно посилювали державний вплив на економіку, стимулювання прогресивних зрушень і зменшували цей вплив у періоди стабілізації та зростання. Ефективний вплив на економіку держава має здійснювати в межах своїх функціональних дій за допомогою виважених методів регулювання, поряд з безпосередньо ринковим регулюванням, використовуючи економічні, правові та адміністративні підойми, суб’єктивні наміри, думки, настрої та моральні обов’язки суб’єктів державного ігосподарського управління, різних політичних сил тощо щодо економіки і держави вцілому.

В основу цілісної системи офіційних документів державного регулювання економіки з метою досягнення цілей і пріоритетів, передбачених у річному посланні Президента України Верховній Раді України і Програми дій Уряду, мають бути покладені такі складові:

концепція соціально-економічного розвитку України як відображення політико-економічного бачення подальшого суспільного прогресу держави;

прогноз розвитку національної економіки на 3-5-10 і більше років;

річний план (індикативний) реалізації цілей і пріоритетів з урахуванням реальних можливостей, шляхів та методів досягнення.

У планах і прогнозах мають бути передбачені методи управління економічними процесами в межах конституційних функцій держави. Економічні та правові методи регулювання використовуються в ірзних сферах управління з метою створення сприятливих умов розвитку ефективних господарських одиниць усіх форм власності. Для цього використовуються такі підойми: податки, ціни, кредити, тарифи, інвестиції, цінні папери, проценти, амортизація, бюджет, резерви, програми, пільги, державні замовлення, субсидії тощо.

Розроблені й належним чином схвалені плани і прогнози мають відстежуватися з метою здійснення щомісячного аналізу відповідності реального стану справ завданням, визначеним Урядовою програмою.