Інвестиційний аналіз

4.За спеціалізацією: портфель акцій; облігацій; депозитних внесків; інших цінних паперів.

5. За числом стратегічних цілей формування: моноцільовий  і поліцільовий портфель.

Процес формування інвестиційного портфеля містить у собі ряд етапів:

-вибір типу інвестиційного портфеля;

-оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів за критеріями рівня прибутковості, ризику й ліквідності;

-відбір фінансових інструментів в інвестиційний портфель із урахуванням їх впливу на параметри прибутковості, ризику й ліквідності портфеля;

-оптимізація портфеля, спрямована на зниження його ризику при заданому рівні його прибутковості;

-оцінка основних фінансових параметрів портфеля (прибутковість, ризик, ліквідність).

 

4. Ринок цінних паперів – це складний механізм, за допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

За стадіями торгівлі виділяють первинний ринок – це випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію і вторинний ринок – характеризується операціями перепродажу цінних паперів, які здійснюється між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками. 

За місцем торгівлі вторинний ринок цінних паперів поділяється на біржовий (організований) та позабіржовий (неорганізований). Біржовий включає угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу. Позабіржовий відображає угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею. 

Для функціонування цивілізованого ринку цінних паперів необхідно дотримуватися принципів прозорості, відкритості, доступності, впорядкованості, конкурентності.

Функціонування ринку цінних паперів забезпечується його суб'єктами: емітентами, інвесторами, фінансовими посередниками, фондовою біржею. Ключовими суб'єктами ринку цінних паперів виступають емітенти, які випускають цінні папери, та інвестори, що їх купують. 

Емітент – це юридична особа, чи уповноважений державою орган, який здійснює випуск цінних паперів в обіг. Залежно від емітента розрізняють корпоративні (акціонерних товариств) і державні ціні папери. 

Інвестор – це юридична чи фізична особа, а в окремих випадках держава, яка, купуючи цінні папери певного емітента, вкладає (інвестує) кошти в його діяльність. 

Фінансові посередники виконують роль сполучної ланки між емітентом та інвестором. З одного боку, вони виконують посередницькі функції стосовно емітента, проводячи операції у випуску і розміщення цінних паперів на ринку. З іншого боку, вони надають послуги інвесторам у придбанні цінних паперів, виходячи з побажань інвестора стосовно дохідності й надійності вкладень. Видами фінансових посередників є інвестиційні фонди, трасти і компанії. 

 

5. Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона належить до вторинного ринку цінних паперів; зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу. На деяких фондових біржах реалізують також угоди щодо купівлі–продажу іноземної валюти і золота.

Фондова біржа виконує такі функції:

– відкриває доступ підприємствам до позичкового небанківського капіталу;

– є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;

– забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності  до іншої;

– є своєрідним економічним барометром ділової активності. 

Фондова біржа проводить такі операції:

1)облік цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;

2)оформлення угод щодо купівлі–продажу цінних паперів;

3)виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;

4)забезпечення централізованого інформування і курсового контролю;

5)правове оформлення угод.

Для аналізу загального руху курсів цінних паперів у динаміці застосовуються біржові індикатори та індекси. Індикатор – це середньоарифметичний показник курсів репрезентативної групи акцій на даний момент; індекс – вимірює поточну динаміку курсів репрезентативної групи акцій порівняно з базовою величиною, що розраховувалася на певний момент у минулому. Інвестори часто порівнюють середні індикатори або індекси на певну дату з метою визначення відносної сили або слабкості ринку.

Серед показників найвідомішими є індекс Доу Джонса, що розраховується спеціалістами видавничого будинку "Доу Джонс", індекс "Ніккей" Токійської фондової біржі, ФАЦ – Франкфуртської фондової біржі, індекси "Файненшл Таймс" і "Рейтер" – Лондонської. Усі індекси є середньозваженою курсів акцій різної кількості компаній, установлених у тій чи іншій країні.

В Україні діють такі фондові індекси: КАС 20 , ProU–50, ІРІ–U, Індекс ПФТС тощо. Інформацію про значення індексів В Україні можна знайти у тижневику "Бізнес", щоденних інформаційних матеріалах "Фондовий ринок та інвестиції", що розповсюджуються в електронному вигляді компанією "Інтерфакс–Україна" тощо.

 

 

1. Міжнародна інвестиційна діяльність та її чинники.

2. Види і форми іноземного інвестування.

3. Пряме  і портфельне іноземне інвестування: суть, функції, класифікація.

 

1.  Міжнародна інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій суб'єктів по вкладенню інвестицій за рубіж та іноземних інвестицій.

Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямках: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.

Вивезення капіталу зумовлюється під дією таких чинників:

-надлишком капіталів у країні (низькі норми прибутку, чи брак відповідної економічної структури для застосування капіталів.)

-потребою у нових ринках збуту, сировини.

-формування певного рівня конкурентноспроможної економіки.

-міжнародний поділ праці.

-транснаціоналізація економіки.

-пошук стабільних умов