Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історіософський аналіз уявлень про надприродне у віруваннях слов’янського населення давньої України

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

в історіософському аспекті спочатку з’ясовується понятійний статус суб’єкта уявлень про надприродне та відповідне їм предметне поле. Висвітленню цих питань присвячений перший параграф розділу. Суб’єктом, тобто творцем і носієм релігійності взагалі та уявлень про надприродне зокрема, слід вважати лише суспільно-історичну цілісність – плем’я, народ, націю. При цьому проблема виявлення суб’єкта релігійності органічно поєднується з проблемою предметного поля аналізу надприродного. Предметним полем історіософського аналізу надприродного є сутнісні виміри змісту і форм тих вірувань, якими живуть спільноти в конкретних, історично змінюваних умовах. 

В контексті виявлення уявлень про надприродне у віруваннях етносів давньої України історично першим, чітко вираженим предметним полем є демоністичні вірування з більш архаїчними елементами “чуттєво-надчуттєвого” типу формування релігійності. Суб’єктом цих вірувань були праслов’яни, що вийшли з індоєвропейського масиву і розселились в основному у степовій та лісостеповій смугах територіального простору між Дніпром і Карпатами. У часовому вимірі предметне поле аналізу демоністичних уявлень охоплює період від початку мезоліту до часів міді-бронзи (Х тис. – II-І тис. до н. е.). 
Історично друге, чітко виражене предметне поле аналізу дохристиянських вірувань наповнене вже політеїстичними (в сутності своїй теїстичними) уявленнями про функціонування яких можна говорити починаючи з межі ер, хоча коріннями своїми вони сягають більш ранніх часів. Суб’єктом цих уявлень були східні слов’яни які уже в II ст. до н. е. – V ст. н. е. -заселяли території більшої частини України. В етногенному відношенні йдеться про т. зв. “літописні племена” (антів, венедів, полян, сіверян, уличів, древлян, волинян, бужан, дулібів) й згодом русів, формування яких відбувалось в надрах праслов’янської спільноти. У часовому вимірі предметне поле аналізу теїстичних дохристиянських вірувань східнослов’янської людності охоплює увесь період І тис. н. е., що, в соціогенному відношенні відповідає процесу розкладу первісного суспільства й зародження та розвитку ранньофеодальних відносин. При цьому формування віри в богів у східних слов’ян започатковуються ще в умовах демоністичної релігійності. З іншого боку, дохристиянські теїстичні уявлення про надприродне не зникають повністю з прийняттям нової віри – вони живуть поруч з нею і в ній, викликаючи складні колізії взаємовпливів політеїстичних і монотеїстичних різновидів релігійних вірувань. 
Історіософський аналіз уявлень про надприрдне праслов’ян, “літописних племен” й зрештою русів неможливо провести без визначення принципів, шляхів та парадигм подібного аналізу, що й пропонується автором у другому параграфі. 
Загальнозначущими прнципами історіософського аналізу слід визнати: 1) принцип формаційності; 2) принцип буттєвості; 3) принцип самовизначенності. В світлі формаційного підходу на підставі аналізу численних пам’яток дохристиянської доби можна стверджувати про наявність історично сформованих спочатку демоністичних уявлень (віру в духів), що з’явились на грунті ранніх релігійних вірувань і культів, а потім і теїстичних уявлень (тобто віри в богів). Дотримування принципу буттєвості надає можливість окреслити особливості відображення у давньослов’янській релігійності рис суто суспільного, побутового, звичаєвого характеру й навіть виявити історичні нашарування в змісті найбільш значимих образів (наприклад Род як дух і як божество). Застосування принципу самовизначеності суттєво поглиблює аналітичні можливості у виявленні змісту релігійних феноменів немовби зсередини – з точки зору їх структури, іманентних взаємозв’язків, взаємовпливів, визначення тенденцій та закономірностей розвитку власної природи. 
В контексті релігійних вірувань та уявлень давніх слов’ян цілком можливим видається застосування й деяких специфічних принципів. Зокрема, слід враховувати у змісті релігійних уявлень праслов’ян та східних слов’ян окрім автохтонного ще й запозичене, асимільоване від інших етноконфесійних впливів (йдеться про принцип поєднання автохтонного й асимільованого) та зважати на пов’язаність уявлень про надприродне з особливостями менталітету етносуб’єкта та його культурною традицією. 
Загальнозначущі та специфічні принципи поєднуються з масивом фактичного матеріалу через опосередкованість критеріїв осмислення, в нашому випадку, образів надприродного. Такими критеріями слід визнати: 1) характер зв’язку надприродного з природним; 2) спосіб його уособлення; 3) сферу впливу надприродного на довкілля; 4) функціональність надприродного. 
У третьому розділі дисертації “Історіософія демоністичних уявлень праслов’ян та “літописних племен”, автор висвітлює, насамперед питання про особливості функціонування демоністичних образів в контексті первісного світорозуміння. З’ясуванню цього питання присвячений перший параграф розділу. Вихідним положенням служить теза про подібність в цілому пізнавальної діяльності первісних людей і наших сучасників. Відтак, процеси їх мислення відрізнялись лише способами узагальнення та набором найбільш загальних понять. 
Зважимо при цьому на деякі особливості первісного світосприйняття. До них належить, насамперед, традиційність образів надприродного і, як наслідок, передача їх тим поколінням, в буттєвих умовах яких уже не продукувались, а лише відтворювались ці образи. Звідси, демоністичні уявлення увібрали в себе певні риси “чуттєво-надчуттєвих” образів з одного боку, з іншого, – проникли в теїстичні вірування, зазнавши звичайно їхніх впливів. По-друге, відзначимо світоглядну “розмитість” меж між давніми образами надприродного й реальними речами, з чим пов’язане було перенесення смислів образів на інші “значення” – у формі уявлення про вселяння духів (демонів) у рослини, води, озера, колодязі і т. п. Зрештою, відзначимо і синкретизм первісного світорозуміння, тобто нерозвинутість, нерозчленованість сприйняття цілого, з одного боку, з іншого – синкретизм в значенні єдності планів природного і надприродного в свідомості, магічного і раціонального в практичній діяльності. 
В подальшому, в другому параграфі розділу розкриваються сутнісні риси та форми демоністичних образів. В структурному відношенні демоністичні уявлення включають в себе на ранній стадії вірування в духів (злих та добрих), на
Фото Капча