Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія розвитку теорії соціальної роботи в Україні

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

думку Г. Ващенка, можна досягти лише за умови єдності виховного впливу родини, школи, товариства та суспільства.

Окрім усіх вищеназваних факторів необхідною умовою соціалізації є, вважає Ващенко, прагнення до самовдосконалення. Всі риси характеру – мужність, рішучість, працездатність не даються людині від природи, – вони є наслідком наполегливої роботи людини над собою. Критерієм самовиховання є розуміння людиною мети життя. “Основна життєва мета, що її ставить перед собою людина, є рушійною силою в її діяльності. Відповідно до цієї мети, вона не тільки діє, а й виховує й перевиховує себе, себто формує свою особистість” [6, c. 192].
Важливе значення у процесі соціалізації теж відіграють знання мови і релігії.
В основу виховання української молоді професор Григорій Ващенко ставить загальнолюдські й національні цінності, виплекані народом протягом віків. До них належать: моральний закон творення добра і боротьби зі злом, пошук правди і побудова справедливого ладу, заснованого на плеканні любові й краси. Ці загальнолюдські цінності випливають із важливого джерела, яким є для нас християнство. Його вчення про безсмертність людської душі дає спрямування людській чинності і визначає абсолютну мету життя людини.
Однак, людина як соціальна істота приходить у світ і проживає у спільноті, котра має свої особливості, звичаї, свій спосіб життя, свій національний характер, свою, творену віками, національну культуру. Таку спільноту, яка ділить спільну історичну дію і бажає жити незалежним життям, називаємо нацією, інтереси і всебічний розвиток якої можуть бути захищені тільки у своїй власній державі. Побудований на цій основі світогляд людини веде її на шлях служіння подвійній високій меті: Богові і своїй нації; Богові як абсолютній Правді, Красі, Справедливості і нації як реальній земній спільноті, в якій ці абсолютні вартості мають знайти своє втілення. Це і є, на думку Г. Ващенка, найвищою метою соціального виховання.
У педагогічній спадщині Івана Огієнка виразно простежується думка вченого про те, що “власна духовність – то моральна атмосфера народу, яка оточує й виховує його”. Усі компоненти духовності становлять національні цінності, що, в свою чергу, є основою освіти і соціального виховання. “Ми зобов’язані конче берегти все своє, рідне, не поривати звичаєвих і духовних зв’язків зі своєю Батьківщиною, зі своєю родиною. Людина втягає в себе все, що складає душу її народу, славу його перемоги, сором його поразок, гіркоту його рабства, скорботу і радість усіх попередніх поколінь. Мова, релігія, обряди, епос, народні пісні, мудрість попередніх віків, передання, казки, повір’я, – усе це склало людину, у нас – українця. Це її рідна стихія, її рідна кров” [20, c. 34].
У пошуках оновлення змісту навчально-виховного процесу, І. Огієнко приходить до висновку, що головним у вихованні є вірне визначення його соціальної спрямованості: необхідно вчити дітей, як слід поводитись у своїй родині, поєднуючи особисті потреби з суспільними інтересами та інтегруючи у вихованні кращі загальнолюдські якості з національними.
Основними факторами, які на думку І. Огієнка мають вирішальне значення у процесі формування особистості є [20, c. 39]:
природні задатки;
звички, набуті в ранньому дитинстві;
система виховних впливів під час навчання в школі;
виховні засоби навколишнього середовища.
Одним із основних принципів виховання (поряд з народністю, природо- відповідністю, демократизацією, інтегрованістю, індивідуалізацією, етнізацією та безперервністю) Іван Огієнко називає гуманізацію виховання, в основі якої лежать повага до особистості, створення умов для формування кращих якостей та розвиток здібностей вихованців а також гуманізація взаємин між вихователями і вихованцями.
Велику увагу у своїх працях І. Огієнко приділяє позанавчальній виховній роботі з дітьми і молоддю, що є досить актуальним і в наш час. “Щоб жити належно, як міцна і окрема нація, ми мусимо негайно організувати нову сітку добре поставлених Недільних і Рідних шкіл. Ці школи – основа нашого дальшого буття як окремої української нації” [20, c. 43].
На думку І. Огієнка, позашкільна робота була і залишається необхідною складовою суспільного виховання. Вона є найкращим засобом формування гармонійного розвитку особистості.
Особистісно орієнтоване виховання в позашкільних закладах, вважав І. І. Огієнко, набуде певного довершення за умови свідомого використання національної спадщини, залучення до співпраці батьків, учителів, духовенства. Позашкільне виховання І. І. Огієнко пов’язував з традиційною культурою українців, їх етнічною історією, самосвідомістю та менталітетом.
До функцій, які виконують позашкільні виховні заклади, на думку І. Огієнка, слід віднести [20, c. 46]:
а) надання додаткової освіти української молоді через різні види діяльності;
б) створення умов для розкриття здібностей кожного вихованця;
в) виховання громадянської свідомості;
г) закріплення почуття національної гідності;
д) формування творчої, естетично збагаченої, працелюбної, гуманної, порядної особистості.
Основними принципами позашкільної виховної роботи за Іваном Огієнком є:
добровільність,
особиста спрямованість,
наснага,
індивідуалізація на основі врахування природніх нахилів та інтелектуальних здібностей кожного учня.
До основних форм організації позашкільного виховання, створених за клопотанням І. Огієнка слід віднести: “Гуртки плекання рідної мови”, які об’єднували дітей, батьків, вчителів, недільні та літні школи, а також “Молодече Братство”, “Сестрицтво”, “Допомогове братство Св. А. Первозванного”. У 1949 році у Вінніпезі було створене товариство “На Варті”, яке об’єднувало дітей віком від 10 до 16-ти років. Метою діяльності товариства
Фото Капча