Кам’янецька доба Директорії Української Народної Республіки (червень-листопад 1919 року)

 

 

Конкретноісторичний аналіз джерелдозволив визначити Кам’янецьку добу як період, котрий характеризувався тотальною боротьбою за владу на всіх рівнях політичної системи УНР. Ідеологія державотворення зазнала у Кам’янецький період кардинальної зміни. Вибір політичних, соціально-економічних засад державного будівництва, альтернатива – “трудовий принцип” або демократія – були в центрі політичної боротьби досліджуваного періоду і проявлялись в усіх сферах суспільного життя тогочасної УНР. 

Влітку-восени 1919 р. уряд УНР зробив ставку на підпорядкування своєму впливові могутнього повстанського руху в Україні. У складній політичній боротьбі Директорії вдалось перехопити ініціативу та нейтралізувати ліворадикальні ЦПК та ГПШ. Уряд УНР мав певні успіхи у налагоджуванні стосунків з повстанськими загонами і зумів добитися політичної підтримки ними влади Директорії УНР та військової допомоги в операціях Дієвої армії. Однак політичні суперечності у вищих ешелонах української влади та зволікання проводу УНР щодо підтримки партизанської боротьби з “добровольцями” викликало недовіру повстанців до Директорії і перехід частини партизанських загонів під вплив інших політичних сил, які активно боролись з Денікіним. 

Важливим чинником Кам’янецького періоду була яскраво виражена політична активність правоопозиційних уряду УНР партій. У сукупності з іншими факторами їх тиск призвів до відмови від класових засад державотворення і декларування переходу до демократії. 

Суттєвим фактором, що визначав політичні процеси Кам’янецької доби, були суперечності між наддніпрянським і галицьким урядами. Вони базувались на різниці ідеологічних, соціально-економічних засад державотворення та зовнішньополітичних пріоритетів. Політична боротьба між Директорією та Диктатурою мала своїм наслідком перехід до демократичних форм управління. 

Величезне значення для становлення української держави мало якнайшвидше налагодження роботи адміністративного апарату УНР. Тому уряд пішов на відновлення діяльності тих місцевих інституцій УНР, які існували до більшовицького наступу. При створенні владних структур надзвичайно болючими для УНР були кадрова проблема, фінансова скрута та суперечності між цивільною та військовою владами. Тому в зазначених умовах уряд УНР не зміг створити працюючих органів адміністративної влади на місцях. 

Для нормального функціонування державного організму уряд проводив комплекс заходів по збору податків, стабілізації курсу української валюти та товарообміну з закордонними державами. Але всі вони не увінчались успіхами. Особливе значення для розширення соціальної бази Директорії мало вирішення аграрного питання. Прикметною тенденцією цього періоду є “поправіння” частини селянства, яке починає схилятися до викупу землі у приватну власність, але провід УНР не наважився змінити аграрну політику, що разом з іншими чинниками призвело до зриву земельної реформи, а відтак Директорії не вдалось привернути широкий загал селянства на свій бік. 

У Кам’янецьку добу уряд провів значну роботу в напрямі національного примирення. Вживаючи протипогромних заходів та втілюючи в життя закон про єврейську національно-персональну автономію, провід УНР зумів добитися, як на той час, певного поліпшення українсько-єврейських відносин і залучення деяких єврейських партій до процесу державного будівництва УНР. 

Основним змістом зовнішньої політики Директорії УНР була боротьба за визнання незалежності України державами Заходу та пошук союзників. Після провалу заходів, спрямованих на наведення стосунків з великими країнами, уряд починає проводити активну політику налагодження регіонального співробітництва з найближчими сусідами. Але добитися визнання суверенності УНР не вдалось. Внутрішня слабкість українського національно-визвольного руху була основною причиною невдач на міжнародній арені. 

 

 

1. Аграрна політика Директорії УНР //Український історичний журнал. – 1997. – № 2. – С. 68-76. 

2. Національна політика Директорії УНР //Матеріали наукової конференції “Центральна Рада і український державотворчий процес”. – Київ., 1997. – 1 частина. – С. 106-115. 

3. “Трудовий принцип” чи демократія: вибір політичних засад державотворення в добу Директорії УНР //Консерватизм і державотворення в Центрально-Східній Європі. – Луцьк-Люблін., 1997. – С. 47-50. 

4. Вищі органи державної влади УНР Кам’янецької доби Директорії (червень-листопад 1919 р.) //Поділля і Волинь у контексті історії українського національного відродження: Науковий збірник. – Хмельницький., 1995. – С. 141-143. 

5. Місцеві органи влади УНР в Кам’янецьку добу Директорії (червень-листопад 1919 р.) //Матеріали ІХ-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції. – Кам’янець-Подільський., 1995. – С. 283-285. 

6. Продовольча політика Директорії УНР //Матеріали науково-практичної конференції “Меджибіж: 850 років історії”. – Меджибіж., 1996. – С. 137-139. 

7. Фінанси УНР у Кам’янецький період Директорії (червень-листопад 1919 р.) //Тези доповідей п’ятнадцятої обласної історико-краєзнавчої конференції. – Вінниця., 1996. – С. 42-45. 

8. Зовнішня політика Директорії УНР в Кам’янецьку добу (червень-листопад 1919 р.) //Academia на пошану професора Л. А. Коваленка. Історичні дослідження. – Кам’янець-Подільський., 1997. – 1 частина. – С. 146-148. 

9. Могилівщина в червні-листопаді 1919 р. //Матеріали та доповіді першої Могилів-Подільської краєзнавчої конференції. – Могилів-Подільський., 1996. – С. 75-77. 

10. Суспільно-політичні настрої селянства Старокостянтинівського повіту на початку літа 1919 р. //Старокостянтинів і край в просторі часу. Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції “Велика Волинь”, присвяченої 470 річчю від дня народження князя К. В. Острозького. – Хмельницький-Старокостянтинів-Самчики., 1997. – С. 166-168. 

11. Діяльність І. Огієнка в Кам’янецький період Директорії УНР //Духовна і науково-педагогічна діяльність І. І. Огієнка (1882-1972) в контексті українського національного відродження. Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. – Кам’янець-Подільський-Київ., 1997. – С. 89-90. 

12. С. Петлюра в Кам’янецьку добу Директорії УНР (червень-листопад 1919 р.) // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Духовні витоки Поділля: творці історії краю”. – Хмельницький, 1994. Частина 1. – С. 304-307. 

13. Дунаєвеччина в Кам’янецьку добу Директорії УНР (червень-листопад 1919 р.) // Матеріали науково-краєзнавчої конференції “Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій”. – Київ., 1997. – С. 69-71. 

14. Директорія УНР та повстанський рух в Україні (1919 р.) //Творчі вершини вченого. Збірник наукових праць до 60-річчя від дня народження доктора історичних наук, професора М. Г. Кукурудзяка. – Кам’янець-Подільський., 1998. – С. 232-241. 

 

 

Дисертацію присвячено вивченню комплексу проблем, пов’язаних з політичними подіями, що мали місце в Кам’янецький період Директорії Української Народної Республіки. 

Аналізується політична боротьба між “лівими” та “правими” течіями українського національно-визвольного руху, яка призвела до зміни політичних засад державного будівництва. Було відкинуто класовий “трудовий принцип” та задекларовано перехід до парламентської системи на основі загальнодемократичних виборів. 

Розглядається діяльність Директорії та уряду Української Народної Республіки, спрямована на вирішення адміністративних, соціально-економічних, національних та зовнішньополітичних проблем. Встановлено, що основною перешкодою для реалізації вищезазначених завдань була внутрішня слабкість влади Директорії Української Народної Республіки. 

Ключові слова: Директорія, опозиція, “трудовий принцип”, демократія, адміністрація, фінансова політика, аграрна політика, зовнішня політика. 

 

Диссертация посвящена изучению комплекса проблем, связанных с политическими событиями, имевшими место в Каменецкий период Директории Украинской Народной Республики. 

Анализируется политическая борьба между “левыми” и “правыми” течениями украинского национально-освободительного движения, которая привела к смене политических принципов государственного строительства. Был отброшен классовый “трудовой принцип” и задекларирован переход к парламентской системе на основе общедемократических выборов. 

Рассматривается деятельность Директории и правительства Украинской Народной Республики, направленная на решение административных, социально-экономических, национальных и внешнеполитических проблем. Установлено, что основным препятствием для реализации вышеуказанных задач была внутренняя слабость власти Директории Украинской Народной Республики. 

Ключевые слова: Директория, оппозиция, “трудовой принцип”, демократия, администрация, финансовая политика, аграрная политика, внешняя политика. 

 

The dissertation is devoted to studying of a complex of problems connected with the political events, which took place in Kamenet‘s periodofDirectoria of the Ukrainian People’s Republic. 

The political struggle between the “left” and the “right” trends in the Ukrainian national movement which resulted in the change of thepolitical principles of the State building. Class “labour principle”was neglected and the transition to parliamentary system on thebasis of general democratic electionswas proclaimed. 

Theactivity ofDirectoria andthe government of the Ukrainian People’s Republic directed at solvingof theadministrative, social-economic, national and foreign policy problems is under consideration.. It wasdetermined that the inner weakness of Directoria’s power of theUkrainian People’s Republic was the main obstacle for the realization of the problemsmentioned abore. 

Key words: Directoria, opposition, “labour principle”, democracy, administration, financial policy, agrarian policy, foreign policy.