Класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл по установах виконання покарань

1. Поняття класифікації засуджених до позбавлення волі, її значення та критерії.
2. Визначення виду кримінально-виконавчої установи засудженим.
3. Направлення, приймання та облік засуджених до позбавлення волі в кримінально-виконавчих установах.
4. Структурні дільниці виправних та виховних колоній. Розподіл засуджених у межах однієї колонії.

Література: Кримінально-виконавчий кодекс України; інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. наказ Міністерства юстиції України від 8. 02. 2012 № 222/5; положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб засуджених до позбавлення волі. наказ Міністерства юстиції України від 8. 02. 2012 № 222/5; положення про Апеляційну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб засуджених до позбавлення волі. наказ Міністерства юстиції України від 8. 02. 2012 № 222/5.

 

 

Принцип індивідуалізації кримінального покарання є одним з основних принципів кримінально-виконавчого права, в якому певною мірою відбивається сутність покарання та його соціальна справедливість та цінність. індивідуалізація покарання у кримінально-виконавчому праві займає таке місце, оскільки вона залишається актуальною і під час виконання покарання. На цій стадії індивідуалізація означає вибір та застосування до засудженого таких умов тримання та засобів виховного впливу, які найбільш оптимально відповідають особистості засудженого, ступеню його суспільної небезпеки.

В кримінально-виконавчих установах із засудженими особами організується робота, яка спрямована на досягнення позитивних змін, які повинні відбутися в особистості засудженого та створити у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Закон (ст. 6 КВК України) це називає виправленням засудженого. В результаті такої роботи і виправлення засуджений повинен досягти, так званої, ресоціалізації, тобто свідомо відновитися у соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернутися до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Враховуючи, що наведені нормативні дефініції мають суто психологічні та індивідуальні критерії, відповідно і робота із кожним засудженим повинная відбуватися за індивідуальними критеріями.

На жаль, існуюча кримінально-виконавча система і практика не дають змоги створювати індивідуальний підхід до кожного засудженого. У зв’язку з цим і виникла необхідність у розподілі засуджених на групи за певними однорідними ознаками. Саме це і викликало до життя класифікацію засуджених. Вона являє собою застосування логічної операції розподілу обсягу поняття на розряди. За основу такого розподілу обирають ознаки, критерії, характерні для даних явищ. У цьому випадку класифікація виявляє істотні подібності і розходження між предметами і явищами і має як пізнавальне, так і прикладне значення.

Зокрема, значення класифікації засуджених до позбавлення волі полягає в наступному:

• розподіл засуджених забезпечує ізоляцію різних категорій засуджених, з метою недопущення шкідливого впливу засуджених, які вже відбували покарання або вчиняли злочини та засуджувалися, від тих, хто скоїв злочин вперше та вперші відбуває покарання;
• класифікація забезпечує індивідуалізацію та диференціацію покарання в залежності від особистості засудженого, характеру злочину, що був ним скоєний, ступеню суспільної небезпеки засудженого. За допомогою розподілу (класифікації) засуджених до позбавлення волі для осіб, які відбувають покарання вперше, створюються умови відбування інші, ніж для тих, хто вже відбував покарання;

• створення умов для належного виконання покарання. Ці умови створюються завдяки тому, що, з одного боку, для забезпечення здійснення впливу на певні категорії засуджених саме для цих категорій забезпечується можливість реалізації тих засобів, які повинні вплинути на засуджених та допомогти досягнути виправлення та ресоціалізації. А, з іншого боку, специфічні риси та характеристики саме таких засуджених обумовлюють існування та створення саме таких засобів впливу. Отже цей обоюдний та подвійний процес і допомагає створювати умови для належного виконання покарання;
• створення раціональної системи установ виконання покарання. Хоча цю обставину прийнято називати серед тих факторів, які зумовлюють значення класифікації засуджених до позбавлення волі, але на мою думку, останнім часом цей фактор себе не виправдовує. Навпаки, практика вітчизняного законодавця йде іншим шляхом. Незважаючи на те, чого вимагає фактичний склад засуджених та потреби кримінально-виконавчої системи, законодавець ввів у кримінально-виконавче право України систему установ, яка не має під собою практичного та матеріально-організаційного підґрунтя. Тому на сьогоднішній день не можна стверджувати, що класифікація за видами установ, що існує, створює (або створила) раціональну систему установ.

Як ми бачимо основне, підсумкове завдання класифікації це внести порядок, чіткість, ясність та керованість в колектив засуджених та процес виконання покарань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених положень можна навести визначення класифікації засуджених до позбавлення волі. Класифікація – це розподіл засуджених на підставі суттєвих критеріїв за видами кримінально-виконавчих установ, з метою індивідуалізації кримінального покарання, ізоляції різних категорій засуджених та створення умов для належного виконання покарань.

Для подальшого з’ясування сутності класифікації засуджених необхідно розглянути питання про критерії класифікації засуджених.

Критерії будь-якого розподілу – це основні, суттєві, вирізняльні ознаки певного об’єкта або явища. Стосовно засуджених до позбавлення волі, то критерії, які застосовуються при їх розподілі, відносяться до різних характеристик засудженого та злочину, який він вчинив.

Перш за все під час класифікації (розподілу) засуджених кримінально-виконавче право використовує критерії, притаманні кримінальному праву. Мова йде про класифікацію злочинів. Стаття 12 КК України виділяє злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Крім того, кримінально-виконавче право використовує класифікацію особи злочинця, яка розроблена та використовується у