Класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл по установах виконання покарань

Отже, виходячи з названих ознак можна виділити критерії розподілу засуджених та розподілити їх за певними більш крупними групами. Серед таких критерії є наступні:

• кримінально-правові;
• кримінологічні;
• соціально-демографічні;
• педагогічні;
• психологічні, та інші.

Якщо групувати вказані критерії, то ми отримаємо дві крупні групи:

1. критерії, які мають юридичне значення;
2. критерії, які мають педагогічне та структурне значення.

Відповідно до вказаних двох груп прийнято розрізняти два види класифікації:

1. юридична (правова, первинна, зовнішня) ;
2. психологічна (педагогічна, вторинна, внутрішня).

Юридична класифікація має своєю основою юридичні та соціально-демографічні ознаки засудженого. До перших відносяться ознаки, які стосуються тяжкості вчиненого злочину, міри покарання, призначеного за вироком суду або зміненої актом помилування або амністії та попередньої злочинної діяльності особи – чи була особа засуджена раніше і чи відбувала вона раніше покарання.

Відповідно до тяжкості злочину засуджені поділяються на:

• осіб, які вчинили необережні злочини;
• осіб, які вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості;
• осіб, які вчинили тяжкий злочин;
• осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини.

Відповідно до міри покарання, призначеної за вироком суду або зміненої за актом помилування або амністії, засуджені поділяються на:

• засуджені до покарання у виді позбавлення волі (на певний строк) ;
• засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;
• засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.

За критерієм попередньої злочинної діяльності засуджені поділяються на:

• засуджених уперше;
• особи, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, при класифікації засуджених до позбавлення волі за юридичними критеріями, має значення також така ознака особи, як її приналежність до певної держави. іншими словами, має значення громадянство. Так, іноземці та особи без громадянства тримаються окремо від громадян України. і хоча КВК України не містить вказівок стосовно окремого тримання цих категорій засуджених, здається, що така практика органів та установ виконання покарань є цілком виправданою та зрозумілою. Перш за все таке роздільне тримання виправдане з точки зору оптимальної організації міжособистих комунікацій засуджених. Дуже важко було б здійснювати виховний вплив на засудженого іноземця, який тримається разом із громадянами України, якщо уявити, що цей засуджений, наприклад, не розуміє української і, навіть, російської мови. Вплив, передбачений нормами кримінально-виховного права, неможливий без вербальної складової. Таких прикладів можна наводити багато.

Серед ознак, які мають юридичне значення, ми вказали також соціально-демографічні ознаки. Наведемо їх. Це, перш за все, стать засудженого, його вік, стан здоров’я, ступінь працездатності особи.

Згідно з вказаними критеріями засуджені поділяються на:

за віком: на неповнолітніх та осіб, яким виповнилося 18 років. Ця ознака має вирішальне значення для визначення спрямованості та інтенсивності впливу на засудженого. Якщо це неповнолітня особа, основний вплив здійснюється у напрямку виховання засудженого, спроби виправити його за допомогою методу переконання. Відповідно і установи, в яких відбувають покарання неповнолітні мають назву виховних колоній. Пояснюється це тим, що неповнолітня особа в силу своїх вікових характеристик більш сприйнятлива до виховного впливу, до перевиконання та навчання, оскільки її психіка ще не має чітких та сталих форм і моделей поведінки. Що стосується повнолітніх осіб, то у виправних установах для цих категорій спрямованість впливу носить виправний характер, за допомогою режиму відповідної установи, праці та інших засобів.

За статтю: на жінок та чоловіків. Цей розподіл також цілком зрозумілий і пояснюється як особливостями жіночої та чоловічої психіки, характером та причинами злочинів, які скоїли засуджені, особливостями фізіології жінок та чоловіків, так і суттєвої різницею у тих заходах та засобах впливу, які застосовуються до засуджених в залежності від їх статі.

Засуджені розподіляються з урахуванням й інших критеріїв. Так, засуджені розподіляються за станом здоров’я на працездатних, непрацездатних, хворих на тяжкі та хронічні хвороби. В залежності від стану здоров’я змінюється об’єм та зміст впливу на засудженого. Наприклад особи пенсійного віку та засуджені, які є або стали інвалідами, мають певні пільги та більш м’які умови відносно реалізації по відношенню до таких категорій засуджених окремих засобів впливу (умови праці та її оплати, навчання, ін.).

В кінцевому підсумку розподіл засуджених за різними критеріями та ознаками має на меті роздільне тримання різних категорій засуджених. Таке різне тримання передбачає постійну ізоляцію одних категорій засуджених від інших категорій, як під час їх знаходження у житловій зоні, так і під час праці та застосування до засуджених інших засобів впливу.

Вказані вище класифікаційні групи під час розподілу та взагалі правозастосовчої діяльності отримують конкретизацію та уточнення. наприклад, така кримінологічна ознака як суспільна небезпечність вчиненого злочину та особи злочинця передбачає таку класифікаційну групу, сформульован у кримінально-виконавчому кодексі, яка характеризує особу засудженого, як – чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання. Ця класифікаційна група засуджених дуже наочно дозволяє сприйняти та усвідомити сенс розподілу засуджених. Вона містить декілька критеріїв, які у сукупності надають певний «портрет» засудженого. Перш за все, це чоловік, що вже надає уявлення про певний набір засобів впливу. По-друге, цей чоловік вчинив умисний злочин середньої тяжкості або умисний тяжкий або