Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Кодифікація права в Великому князівстві Литовському

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

в правовій практиці продовжили активно використовуватись норми звичаєвого права і привілеї.

 
2.3 Вивчення Статуту першої редакції дослідниками
 
Вивчення Статуту першої редакції ставить перед дослідником питання про його джерела. Ця найважливіша проблема була вже в центрі уваги фахівців. Проте до цих пір вона залишається повністю не вивченою. У той же час вивчення джерел права Литовського статуту дозволяє дати відповідь на питання, також поставлене в історіографії, але трохи односторонньо нею дозволене, а саме, чи представляє собою Статут 1529 р. кодекс польського або російського права?
Потрібно припустити, що така прямолінійна постановка питання неправильна. Литовський статут 1529 р. не був кодексом ні польського, ні російського права. Він був кодексом феодального права, що діяло на території Великого князівства Литовського.
Литовський статут не є феодальним кодексом права, що вводив в життя нові юридичні норми. Статут лише юридично оформив ті правові відносини, які вироблялися в процесі соціально-економічного розвитку Великого князівства Литовського.
У територіальному відношенні Велике князівство Литовське складалося з областей Русі й Литви (Литва й Жмудь). На землях Русі феодальні відносини вже цілком склалися в той час, коли вони підпали під суверенітет литовської князівської влади. Тим часом у Литві в цей період феодальні відносини перебували ще в стадії становлення.
У землях Русі діяв кодекс феодального права, відомий під ім'ям Правди Росіянці. «Обласні привілеї» залишали недоторканою дію місцевих юридичних звичаїв. Феодальні відносини, що розвивалися, у Литві приймали той же характер, що й у землях Русі.
Природно, що Литва й Русь, об'єднані політично, не були відособлені один від одного. Паралелізм соціально-економічного розвитку Литви й Русі дозволяв Литві прийняти юридичну термінологію, прийняту у феодальній Русі, і ті юридичні норми, які були характерні для неї.
Феодальне право останньої не було нав'язано Литві як якесь чужорідне право. Російське право становилося правом загальнолитовським, правом, що діяло на територій усього Великого князівства.
Щоб з'ясувати джерела загальнолитовського права, варто звернутися до вивчення джерел феодального права Великого князівства Литовського. Варто мати на увазі, що Велике князівство Литовське не було ізольованою державою. Воно перебувало в тісному економічному спілкуванні із сусідніми державами, воно складалося в династичних унітарних відносинах з Польським королівством.
Останнє вийшло на історичну сцену раніше, ніж утворилося Велике князівство Литовське. Економічний розвиток Польщі тому йшов поперед економічного розвитку Великого князівства Литовського. Економічний розвиток останнього створював юридичні відносини, які не знайшли відбиток в Правді Росіянці, оскільки остання склалася в іншій, менш складній соціально-економічній обстановці. Природно, що для визначення нових юридичних відносин могли запозичитися окремі юридичні норми з боку, оскільки вони відповідали новим складним юридичним інститутам, які в силу паралелізму соціально-економічного розвитку вже одержали в Польщі своє юридичне оформлення. Це анітрошки не перешкоджає, однак, загальному висновку, що феодальне право Великого князівства Литовського не було ні польським, ні російським правом. Це було право Великого князівства, що діє на його території.
Систему й догму права Великого князівства оформляли створені в процесі тривалого, самостійного соціально-економічного розвитку виробничі відносини, і тому вони, власне кажучи, були самостійним явищем, лише закріплюючим наявні юридичні відносини.
Однак разом з тим виникає питання, на основі якої юридичної бази оформлялися звичайно-правові юридичні феодальні інститути Великого князівства. Відповідь на це питання може дати тільки всебічне вивчення джерел першого Литовського статуту.
Необхідність всебічного вивчення джерел права першого Литовського статуту була підкреслена ще І. А. Максимейком, що присвятив своє дослідження вивченню джерел карних законів Литовського статуту. У сутності це дослідження було першою історичною працею про Литовський статут. Н. А. Максимейко справедливо зауважує, що дослідники Литовського статуту задовольнялися звичайно вказівкою на подібність між нормами Правди Росіянці й Литовському статуту, мало звертаючи уваги на відмінні риси останнього. У той же час, говорить Н. А. Максимейко, «у польській літературі висловлюється (втім, зовсім голослівно) думка протилежна, начебто Литовський статут був місцевим кодексом польського права». За правильним висновком Н. А. Максимейка «найбільш позитивні й міцні висновки по даному питанню можуть бути отримані тільки шляхом дослідження джерел Литовського статуту; з такого дослідження видно буде, наскільки цей пам'ятник росіянин і яка дійсна домішка іноземного права вторгалася в нього».
Аналізуючи джерела карних законів Литовського статуту, Н. А. Максимейко дійде висновку, що основним джерелом карних законів є «російське звичаєве право» й «законодавчі джерела». Н. А. Максимейко не заперечує впливи польського й німецького права на карне право Великого князівства, але вважає, що воно було другорядним. У другому своєму дослідженні Н. А. Максимейко, зрівнявши норми Правди Росіянці із судовою практикою, відбитої в книгах судних Литовської метрики, дійде висновку, що наведені ним документальні свідчення достатні, «щоб переконатися в чудовій подібності між Російською Правдою й литовсько-росіянином правом».
Зображення, наведені Н. А. Максимейко в обох роботах, безсумнівно варто визнати обґрунтованими. Однак недоліком досліджень Н. А. Максимейко є те, що він не обмежується вивченням тільки першого Литовського статуту, а попутно стосується другого й третього Статуту, які, хоча й були засновані на першому Статуті, але є продуктом іншої соціально-економічної обстановки, у порівнянні з умовами, при яких створювався Статут 1529 р. Тому було б безсумнівно правильним, якби дослідник зосередив
Фото Капча