Краєзнавство

 

Хвилі заселення Слобожанщини українцями (за Д. І. Багалієм):

 

 

При цьому в переселенні українців був зацікавлений і московський   цар   Олексій,   який   у своїй  грамоті  від  17  липня  1651  р. дав   наказ   воєводам   прикордонних міст приймати на «военное жилье» українців. Український історик О. Гуржій зазначив, що на 1711 - 1715 рр. припала остання хвиля масового переходу українців з Правобережжя на Слобожанщину. При цьому він відзначає   просування   переселенців по річках Оскол, далі – Деркул, а з другої  чверті  XVIІІ  ст.  в  басейнах

річок Коломак, Мжа, Донець.

 

 

 

«Мешканці Правобережжя поселилися на безлюдних великоросійських землях до

самісінького Дону і заснували багато міст і слобод. Як тільки бувало, стане непереливки нашим людям - підіймаються усім селом з

сімействами та збіжжями, яке можна ухопити, - і йдуть світ за очі, не знаючи навіть, куди простувати».

«Літопис». Григорій ГРАБЯНКА

 

Підсумовуючи, необхідно визначити ступінь українського та московського фактору в переселенні на Дике Поле.

Д. І. Багалій писав: «Велика сила народу прийшла в Слобідчину із Гетьманщини з  Лівобережжя,  а  ще  більше  з  Правобережжя.  Власне  заселення Слобожанщини – складається з різних етнографічних поділів українського народу. Великоросійське заселення Слобожанщини було дуже невелике, як його зрівняти з українським».

На користь переваги українського фактору свідчить той факт, що саме українці заснували більшість міст та містечок. Серед них – Охтирка, Краснокутськ, Харків, Мохнач, Хорошеве, Печеніги, Суми, Тростянець, Дворічна, Вовчанськ, Куп'янськ, Хотомля, Ізюм, Балаклія, Зміїв, Валки. Сучасні

 

історики говорять про процес освоєння території Дикого Поля як про заселення його просторів представниками українського етносу, зокрема з Правобережної України, менше – західноукраїнських земель. Цікаво відмітити, що у 60-х рр. ХІХ ст. у Харківській губернії  проживало  81,7  %  українців  та  17,7  %  – росіян.

Тепернеобхідновизначитисутьпонять«СлобідськаУкраїна»та

«Слобожанщина». Сам термін «Слобідська Україна» походить від типу поселення «слобода» («свободи» – «слободи»). Із другої половини XVIІ ст. край відомий під цією назвою. Офіційна назва «Слобідська Україна» проіснувала з невеликою перервою з 1780-1786 рр. до 1835 р., коли територію було перейменовано у Харківську губернію.

Д.  І.  Багалій  був  першим  істориком,  який  у  своїх  працях  обґрунтував

проблему  заселення  Слобідської  України  як  зустріч  двох  переселенських потоків – з України та Московії. Цю думку підтримали й такі відомі дослідники Слобожанщини – І. Срезнєвський, В. Юркевич, А. Слюсарський, які у своїх працях переконливо довели, що територія Дикого поля заселялася, а відтак заснування міст, містечок, сіл, хуторів проводилося українцями.

Поряд з тим, було б невірно стверджувати, що лише представники українського етносу витворили на цій землі міста і села. У другій половині XVIІ ст. на території Слобідської України зіткнулися дві спільноти, дві традиції, дві культури. Питання взаємовідносин між «українським» та «московським» на території Слобожанщини виходить за межі власне міжетнічних стосунків, маючи під собою істотне політичне та соціально – економічне підґрунтя.

 

 

3.3. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині  XVII – кінці  XVIII  століття

У другій половині XVII ст. територія Слобідської України поділялася на адміністративно-територіальні одиниці – полки. Це було зумовлено тим, що процес заселення Слобожанщини і процес формування Слобідських козацьких

полківйшлипаралельной

 

орієнтувалися на традиційну для українського  козацтва  полково- сотенну структуру. Крім того, значну кількість переселенців склали козаки, які й принесли полкову організацію життя. Перші переселенці вели господарство й були зобов'язані нести військову службу і боронити «государевы Украины».

 

У 1652 р., полковник Іван Зінковський (Дзинковський) з-під Острога на Волині привів на Слобожанщину тисячу козаків з родинами і майном,

заснував місто Острогозьк і створив на території Слобожанщини перший і найбільший Острогозький Слобідський козачий полк.

 

У 50-60-ті рр. XVII ст. було утворено Сумський, Охтирський, Острогозький, Харківський, а в 1685 р. - Ізюмський полки. Кожен полк мав своє управління. Самостійні зносини із царським урядом зумовлювалися небажанням, а то й боязню Московії того, що Слобідські полки повстануть проти царської влади. Створення полку, як наприклад, Острогозького Слобідського  полку  проходило  після  заселення  певної  території  (утворення міст, сіл, хуторів), будівництво фортець, розміщення слобод.

Слід зазначити, що Острогозьк – і українське, і московське місто, яке поєднало дві влади – полкову, українську та воєводську, московську.

 

 

Структура влади слобожанського полку

 

 

У 1664,1665,1667 рр. Харківський полк очолював легендарний кошовий отаман Іван Дмитрович Сірко (біля 1610 - 08.1680 рр.). Він був славетним кошовим отаманом Запорізької Січі, авторитетним військовим і політичним діячем, 12 разів, з 1659 р. по серпень 1680 р., тобто до самої смерті, обирався січовим отаманом, справедливо вважався одним із найуспішніших захисників православної віри. Найбільші лаври він завоював у боротьбі з турками та