Краєзнавство

майбутнього міста ще до 1654 р., можливо

 

1653 або навіть у 1652 р. Дуже багато документів пов’язують виникнення Харкова з  1655  роком.  Серед  інших  слід  назвати

«Наказну пам’ять» із Розрядного приказу чугуївському  воєводі  Спешнєву  від  23 лютого 1655 р. У ній йшла мова про те, що до  уряду  звернулося  800  чоловік переселенців із Придніпров’я на чолі з отаманом Тимофєєвим із проханням дозволити оселитися їм в урочище Лопані і Харкова і це прохання було задоволено. Ще

одним  джерелом,  яке  датується  1655  р.,  є

 

«Харків, як і багато міст цього краю, також постав на якомусь городищі, якими природно, поселенці охоче користувалися, як такими, що надавали більше захисту від нападу. Отже, до поновлення городища черкасами тут раніше було

життя, існувало ціле місто».

Євген АЛЬБОВСЬКИЙ

 

поіменний реєстр мешканців Харкова. 1656 роком датова «Жалоба воеводы Селифонтова на харьковских черкас», яка була адресована царевичу Олексію. Воєвода скаржився, що поселенці не хочуть будувати фортецю, замість споруджених  донедавна  невеликих  захисних  споруд.  Аналіз  документу свідчить, що на 1656 р. Харківське городище було уже щільно заселене.

Таким  чином,  в  історичних  документах  немає  єдиної  дати  заснування міста, тому не можуть дійти згоди щодо загальновизнаної дати й історики.

 

Версії щодо дати заснування міста:

   Д. І. Багалій вважав, що Харків було  засновано  в  1656  р.,  хоча поселення, на його думку, тут могло існувати й раніше.

 Талановитий вчений, археолог, етнограф  XIX  ст.  В.В.  Пассек  вважав, що  Харків,  як  деякі  міста  краю,  було

засновано наприкінці 40-х років XVII ст.

 

 

 

«Не було у Харкова свого літописця Нестора, а чиновникам XVIII ст. і не треба було визначати дату утворення міста».

Д. І. БАГАЛІЙ

 

   До 1646 р. відніс заснування міста Г. Ф. Квітка-Основ’яненко.

 

Він   писав:   «В   вечер   14   августа   1646   г.   в   диком,   безлюдном, необитаемом до того месте раздался первый звон колокола, призывающий, хотя и не во многом еще числе переселившихся граждан к славословию имени Божия».

   Професор Б. А. Шмарко, вважає, що рік заснування міста Харкова –

1654. Такий висновок він робить, враховуючи, що Донецьке городище, в якому життя майже не переривалося з VIII ст. знаходиться на території сучасного Харкова.

Зараз харківські археологи розкопали в центрі міста залишки фортеці, спорудження якої датовано ХІІІ – ХІV ст., а це, у свою чергу, віддаляє вік міста на кілька століть. Б. А. Шрамко та В. В. Скирда у своїй книзі «Рождение Харькова» також виводять існування міста від легендарного поселення часів Київської Русі.

 

 

4.2. Теорії про походження назви міста

Досить проблемною є і визначення походження назви міста Харкова. При цьому слід виділити легенди та наукові гіпотези вчених. І. Ю. Саратов у своїй монографії «Харкове, звідки ім'я твоє?» наводить більше десятка гіпотез походження назви міста. На жаль, жодна з них не має достатньої кількості документів для підтвердження чи спростування. Серед перших авторів, які звернулися до цієї проблеми був російський вчений Василь Федорович Зуєв, який у 1787 р. опублікував книгу «Подорожние записки Василия Зуєва с Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 г.». Під час цієї подорожі він відвідав Харків і записав легенду про заснування міста та виникнення його назви від

«от первого поселенца Харитона».

 

«Наименование свое Харьков имеет от первого поселенца Харитона, вышедшего со многими семьями и поселившегося здесь. Он был пасечник или пчеловод, трудами своими и способностью места разжился он скоро так, что

 

многие из других мест стали к нему приходить для сожительства, а как в общежитии, наипаче у малороссиян, обыкновенно называют друг дружку полуименем, то называя его Харько, прозвали «Харьков хутор», «Харькова слобода», «Харьков город».

Про засновника міста Харкова – козака Харка писали навіть поеми. Так у журналі  «Харьковский  Демокрит»  у  січні  1816  р.  було  надруковано  поему

«Основание Харькова», написану видавцем цього журналу В. Г. Масловичем.

Автором першої наукової гіпотези про найменування міста Харкова, на думку І. Ю. Саратова, був архієпископ Харківської єпархії Філарет (у миру Дмитро   Григорович   Гумілевський   (1805-1866   рр.).   Дослідник,   ретельно

проаналізувавши всі відомі йому документи ХVII i XVIII ст., у яких була мова про заснування Харкова, і спираючись на відомості «Книги Великого Чертежа», висловив аргументовану гіпотезу щодо найменування міста Харкова. У праці

«Историко-статистическое описание Харьковской епархии» він писав так:

 

«…название  реки  Харьков  было  известно  еще  тогда,  когда  существовал городок Донец, т.е. в ХІІ в. Отсюда понятно, что город Харьков получил название от реки Харьков, как город Олешня от реки Олешни, город Лебедин по озеру Лебедину, и что известие будто городу Харькову дал свое имя первый поселенец казак Харько – несправедливо».

Таким чином, Д. Г. Гумілевський вважав, що ім′я місту дала річка, яка протікала  поблизу.  Однак  він  не  розшифрував  слово