Краєзнавство

Предмет:

Географія

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

170

Мова:

Українська

Оцінка:

провінцій, які відповідали колишнім полкам, а провінції – на шість комісарств. Провінціями управляли провінційні канцелярії, яким підпорядковувалися комісари, а їм, у свою чергу, виборні отамани та десятники окремих селищ. Таким чином, були введені загальноімперські установи, а також одержали силу всі загальноімперські закони. У ході адміністративної перебудови в Російській державі місто Харків стало одним із губернських міст, центром Слобідської-Української губернії. Із введенням намісництва значно збільшилася територія, центром якої був Харків, значення якого в адміністративному плані також зросло. У Харкові розташувалася низка намісницьких та губернських установ: Губернське правління, Казенна палата, Кримінальна палата, Цивільна палата, Сумлінний суд, верховний Земський суд, Наказ громадської опіки, Губернський магістрат.

В останні роки XVIІІ ст., а саме у 1796 р. імператор Павло І наказав

ліквідувати Харківське намісництво та

відновити тим самим Слобідську- Українську губернію в межах 1765 р. Реформи в російської армії кінця XVIII ст., що стали в стратегічному аспекті значним кроком назад для всіло війська, торкнулися й слобідських полків. Харківський полк був переформованийукірасирський,ана

початку ХІХ ст. – у драгунський полк.

Автори книги «Природа и население Слободской Украйны. Харьковская губернія»

причиною падіння козацького устрою вбачали відсутність єдності суспільних груп українців.

Острогозький полк був розформований, а Ізюмський, Охтирський і Сумський полки залишилися гусарськими, але їхній склад був збільшеній до десяти ескадронів, що, на думку командування, підвищувало бойові можливості полків. Головним соціальним станом у Слобідської Україні, а відтак, і на Харківщині, у другій половині XVII ст. були козаки. Вони поділялися на три розряди:

Компанійці – це заможні козаки, які одержували від гетьманського уряду платню, продовольство та амуніцію за службу у війську. Нести військову службу їхм допомагали «підпомічники», які, як писав Д. І. Багалій допомагали першим «грошима та харчами». «Підпомічники» також були зобов′язані давати фураж та провіант армійським полкам, постачати гужовий транспорт та виконувати різні роботи «задля держави». Іншими словами на підпомічниках лежала важка ноша повинностей по утриманні окупаційної російської армії. Також вони мали працювати і на місцеву старшину.

Елементи соціальної нерівності переселенці переносили й у слобідські полки. Є згадки, як говорить В. Л. Маслійчук, що уже під час переселення та перших років існування слобід були залежні від старшини та козаків прошарки:

«челядники», «підсусідки», «племінники», «захребетники» – особи, які не мали власних будинків, жили в козацьких будинках, а через це «козаків послушают».

Д. І. Багалій писав: «На Слобожанщину прибували уже поділені на стани переселенці. Є козаки, міщани, селяни, але відсутня шляхта – багатий прошарок, проте з козаків виходить багата старшина».

Окремий соціальний стан на Слобожанщині склали селяни-хлібороби –

«посполиті», які поступово потрапляли у залежність до козацької старшини. Страшним ударом для слобідського селянства стало запровадження кріпацтва Катериною ІІ у 1783 р., яке в Україні було введено без історичної підготовки, відразу з усіма недоречностями та недбальством. Кріпацтво привело до катастрофічної ломки свідомості волелюбного українського селянства. У новозбудованих містах Слобідської України заявився окремий стан – міщани, які жили, головним чином, за рахунок землеробства. В окремий соціальний стан виділилося і духовенство, яке крім церковної служби, відіграли певну роль у розвитку господарства регіону. І.І.Срезневський, видатний вчений, філолог, етнограф, професор Харківського університету у своїй праці «Историческое обозрение гражданского устроения Слободской Украины со времени ее

заселениядопреобразованиявХарьковскуюгубернию»визначивтаку соціальну структуру населення Слобожанщини:

Висновок: із другої половини XVII ст. територія сучасної Харківщини, як складова частина Слобідської України, що виникла в результаті переселення значною мірою українців, зазнала відчутних змін. Розпочавши свою історію як військовий оборонний форпости захисту Московської держави, на короткий період вона стала мрією українців про свободу – звідси і назва - Слобідська-Вільна Україна, вже у XVIII ст. волелюбна земля зазнала утисків з боку російського царизму. Незважаючи на це, вже у XIX ст. Харківська губернія стане одним із потужних регіонів тогочасної Російської

імперії.

Запитання для самоконтролю

1. Визначити причини заселення Дикого Поля.

2. Які були напрямки заселення Слобожанщини?

3. Охарактеризувати політику російського царизму щодо слобідських полків у XVIІІ ст.

4. Які особливості полкового устою слобідських полків можна виділити?

5. Чому козаки були головним станом на Слобожанщині?

6. Назватиь соціальну структуру Слобідської України.

7. Які вчені досліджували історію Слобожанщини у другій половині XVIІ -

XVIІІ столітті?

Рекомендована література

Альбовский Е. А. Харьковски козаки. – Х.: ХЧМГУ, 2005. – 240 с.

Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х.: Дельта, 1993. – 256 с.

Зайцев Б. П., Скирда В. В. та ін. Історія рідного краю. Ч. 2. – Х.: Східно-

регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2001. – 179 с.

Історія українського козацтва. – Т. 1. – К. Києво-Могилянська академія,

2006. – 799 с.

Маслійчук В. Провінція на перехресті культур: Дослідження з історії Слобідської України ХVІІ-ХІХ ст. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2007. – 400 с.

Потрашков С. В. Харьковские полки: Три века истории. –