Краєзнавство

Серед пам’яток історії та культури міст, як наголосив І.  Ю. Саратов у

монографії «Історія харківських гербів» своєрідну групу становлять їхні герби. Вивчення  гербів,  серед  них  і  –  міських,  займається  спеціальний  розділ історичної науки – геральдика, або гербознавство, що включає в себе вивчення правил складання гербів та їх тлумачення. Перший герб Слобожанщини виник у XVII-XVIII ст., як герб Слобідських полків – на золотому полі чорний лук навскіс із напнутою стрілою, що був символом збройного захисту і був типовим для козаків і міської символіки Правобережжя.

У 70-80 рр. XVIII ст. в Російській імперії особливого поширення набув

процес складання гербів для міст. Розвиток міської геральдики перебував під наглядом видатного історика М. М. Щербатова Він був автором знаменитого гербовника, в якому було вміщено 35 малюнків і описів полкових гербів. Серед інших – герби Ізюмського, Охтирського, Сумського, Харківського полків. Російський Сенат довірив складання гербів для міст Харківського намісництва геральдмейстеру О. О. Волкову. Після завершення його роботи малюнки гербів Харківського намісництва з описами були подані до Сенату, який їх схвалив.

21вересня1781р.доповідьСенатупрогербимістХарківського

намісництва   було   подано   на   розгляд   Катерини   II,   яка   затвердила   герб

 

намісницького міста Харкова та герби повітових  міст:  Білопілля,  Богодухова, Валок, Вовчанська, Золочева, Ізюма, Краснокутська, Лебедина, Миропілля, Недригайліва,  Охтирки,  Сум,  Хотмизька та Чугуєва. 20 січня 1782 р. малюнки гербів та  указ  сенату  були  надіслані  до  Харкова. Герб  Харкова  –  мав  вигляд  геральдичного

щита  французької  форми  (чотирикутний  із

 

 

Герб – це офіційна

емблема, у якій у символічних образах знайшли відбиття основні й найхарактерніші риси міста, тож не випадково герб називають «художнім паспортом» міста.

 

загостренням донизу), на зеленому полі якого був зображений ріг достатку і

 

кадуцей, який також називають жезлом Меркурія. Зелений колір символізував надію, радість та достаток.

Ріг достатку символізував природні багатства краю (чорноземні ґрунти, ліси, численні річки, теплий клімат). Кадуцей мав вигляд крилатої палиці з оливкового або лаврового дерева, яку обвивали дві змії, жезл бога Меркурія, який у давньоримській міфології вважався покровителем мандрівників, купців, парламентерів.  Цим  і  пояснюється  його  окриленість,  а  змії,  що  обвивали палицю, уособленням мудрості. Із розвитком торгівельних відносин кадуцей став символом торгівлі.

Указом  від  21  вересня  1781  р.  одночасно  з  гербом  Харкова затверджувалися герби 14 повітових міст Харківського намісництва. На них у верхній частині геральдичного щита зображувався герб центру, тобто Харкова, у нижній частині – емблема повітового міста. При складанні гербів повітових містбуловрахованоназвуміста,

особливостісільськогогосподарства,

 

заняття населення тощо. Окрему групу складають герби Ізюму, Охтирки, Чугуєва. Особливість їх полягає у тому, що  вони  не  мали  у  верхній  частині щита зображення гербу центра Харківського намісництва. Цей факт пояснюється тим, що ці міста до того, як вони стали повітовими, були полковими й уже мали свої герби.

У  XIX  ст.  герб  міста  Харкова

та   Харківської   губернії   двічі

 

Наприклад, на гербі Недригайлова – сливи, Золочіва – груші, Краснокутська – черешні, Богодухова – тернове дерева з ягодами, Миропілля – гілки маслини, Білопілля – водяні млини, Хотмизька

– плуг. На гербах Вовчанська,

Лебедина, Ізюма, Сум зображені відповідно: вовк, лебідь, грона

винограду, похідні сумки (торби).

 

змінювався: у 1878 р. і у 1887 р. Проект нового герба було затверджено урядовим наказом 5 липня 1878 р. З цього часу і до 21 травня 1887 р. (імператор Олександр ІІІ на прохання харківського дворянства повернув попередній герб) Харків мав такий герб: на срібному щиті чорна кінська голова з чорними очими та червоним язиком, золота шестикутна зірка між двома візантійськими монетами. Кінська голова символізувала наявність у губернії кінських заводів, хоча за іншим даними, кінська голова – швидкісний рух. Зірка – університети, візантійські монети – торгівля і багатство. Щит був увінчаний імператорською короною і обрамлений дубовими листям та Андріївською стрічкою. Автором герба був барон Б. В. Кене. Проте харківське дворянство досить негативно зустріло новий герб, тому вже у жовтні 1882 р. Харківські губернські дворянські збори ухвалили подання до харківського губернатора щодо  повернення  попереднього  герба  з  рогом  достатку  та  кадуцеєм.  25

 

листопада 1887 р. імператор затвердив проект четвертого герба Харкова, в якому  середній  малюнок  було  замінено  гербом  Харківського  намісництва зразка 1781 р.

Висновок: Харків, заснований у 50-х рр. XVII ст. українськими переселенцями, у своєму розвитку пройшов шлях від невеликого поселення до центру Харківського полку, у XIX ст. – центру губернії, у XX ст. – навіть на деякий час став столицею України. Точно не встановлені дата та походження назви міста, а легенди про його походження додають йому ореолу загадковості. Єдине твердження, що немає сумніву – це українське походження  міста,  яке  кілька  століть  поспіль  вихолощували  під  єдині

стандарти Російської та Радянської імперій.

 

 

Запитання для самоконтролю

1.Перелічити головні теорії походження назви міста Харкова.

2.Коли подана перша письмова згадка про Харків?

3.З чим пов′язане походження назв перших вулиць Харкова?

4.Назвати перші споруди Харківської