Краєзнавство

Із  розвитком  промислів  та  ремесел  на  Слобожанщині  пов′язано виникнення мануфактурного виробництва, коли саме на Харківщині була заснована перша в Україні мануфактура. В 1718 р. саме на Харківщині було засновано першу в Україні і по всій Російській імперії Охтирську тютюнову мануфактуру. Виникла вона як державне виробництво, а з 1727 р. була передана у приватні руки. До неї було приписано 550 селян довколишніх сіл для роботи на тютюнових плантаціях; з 50 десятин землі щороку збирали понад 7

тис. пудів тютюну.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Велика роль в економічному житті Слобожанщини належала різним промислам:  бджільництву,  рибальству,  млинарству,  ґуральництву виробництву дьогтю і смоли та різним ремеслам, що були принесені переселенцями на нові землі та адаптовані до нових умов життя.

 

5.2. Торгівля на Слобожанщині

Торгівля, як і все господарське життя Слобожанщини, була пов'язана з формуванням  та  розвитком  всеросійського  імперського  ринку  і  пройшла,  у свою чергу, певну еволюцію від місцевої торгівлі до багатолюдних ярмарків з мільйонними  оборотами.  Українці,  що  поселилися  на  Слобожанщині, займалися купівлею та продажем різних предметів уже з перших днів свого життя на нових землях. Уряд, розуміючи важливе значення торгівлі, допомагав торгівцям та поселенцям у їх матеріальному зміцненні, постійно контролював місцеву торгівлю. У 1659 р. делегація харківців під керівництвом отамана Тимофія  Лавринова  отримала  від  царя  дозвіл  на  щотижневий  торг  у четвер  та   на   проведення  щорічного  Успенського  ярмарку  15   серпня. Фактично ці торговці започаткували зовнішню торгівлю краю. Московська влада,   дозволяючи   розгортати   торгівлю

слобожанам, надавала останнім тимчасові

 

торгові пільги, заохочуючи тим самим нових людей переселятися на Слобожанщину. Ярмаркова торгівля розпочалася на Слобожанщині ще з другої половини XVII ст., проте ярмарки були малолюдні, а торгові обороти – невеликі.

Вигідне господарсько-географічне розташування Харкова перетворило його у  XVIIІ  ст.  на  один  з  найпотужніших

економічних  центрів  Російської  імперії.

 

Харків у XVIIІ ст., за даними

«Топографічного опису Харківського намісництва з історичною передмовою…», став одним із центрів торгівлі півдня Російської імперії. Крім того, автор опису зауважив, що

«город без торговли есть неодушевленный істукан».

 

Поблизу міста з давніх часів сходилися Московський, Одесько-Київський і Кавказький тракти, а також декілька другорядних поштових доріг: Старомосковська, Лебединська, Сумська, Старобільська. Тут пролягали й транспортні   шляхи,   відомі   ще   в   XV   –XVI ст.   –   Муравський   з   Криму, Сагайдачний  з  Лівобережжя,  Валуйський  та  ін.  Завдяки  цьому  в  XVIII ст. Харків став головним перевалочним пунктом в товарообігу між північними і південними областями Європейської Росії, у тому числі промисловими великоросійськими й хліборобськими новоросійськими губерніями. Поступово ярмарки виникають у всіх містечках, містах і слободах. Цьому сприяло, перш за все, царські пільги на організацію торгівлі, по-друге, зменшення татарської загрози. Так на початку XVIIІ ст. у Харкові, Сумах, Охтирці та Ізюмі було по два щотижневих торги.

У ці часи на Слобожанщині функціонували ярмарки трьох ступенів:

 

Великі   ярмарки   першої   ступені,   на   які   прибувала   значна   кількість торговців з різних російських міст та з-за кордону, які вели, головним чином, гуртові торгові операції або обмінювали товар;

Середні ярмарки другої ступені, на яких проводилася роздрібна торгівля вітчизняними та іноземними товарами, а також великою кількістю місцевої худоби;

Малі ярмарки – «маловажныя торжища, которых здѣсь очень много;

тут продажа и купля бывает скоропостижная».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Великі ярмарки на території нашого краю були у Харкові та Сумах. При цьому  слід  зазначити,  що  першочергово  саме  місто  Суми  було  центром торгівлі на Слобожанщині через свою географічну близькість до Москви, Бєлгорода, Курська та відсутність татарських нападів. З третьої чверті XVIIІ ст., ситуація змінилася на користь Харкова. Цьому сприяло:

 

Великими ярмарками Харкова у XVIIІ ст. були:

Хрещенська починалася 6 січні і тривала 20 днів;

Троїцька починалася у понеділка після свята Трійці і тривала 15 днів;

Успенська починалася з 15 серпня (за старим стилем) від свята Першої

Пречисти – Успення Пресвятої Богородиці і тривала 20 днів;

 

Покровська  починалася  від  Другої  Пречисти  з  8  вересня  (за  старим стилем) і тривала 17 днів.

На цих ярмарках було з ким укладати угоди та торгувати, бо прибували купці із Сілезії, Гданська, Лейпцига, Молдавії, Греції, Москви, Петербурга, Суздалі, Тули, Ростова, Таганрога та ще багатьох міст Росії, міст і містечок Правобережної й Лівобережної України. На цих ярмарках можна було придбати від худоби, суконних виробів до книг, кави, маслин та вишуканих французьких вин та англійського пива. Торгові люди