Краєзнавство

Слобожанщині були розміщені досить рівномірно.

З 80-рр. ХІХ ст. у Харківській губернії започаткувався розвиток металообробної  та машинобудівної  промисловості. Цьому сприяло  й  те, що після промислового перевороту Харків, завдяки своєму винятковому значенню адміністративно-організаційного і торговельно-фінансового центра, а також налагодженню залізничного сполучення, перетворився на неофіційну столицю Південного гірничопромислового (сучасного Донецько-Придніпровського гірничо-металургійного) району. У 1882 р. розпочало випуск продукції одне з найбільших  виробництв  –  завод  сільськогосподарських  машин  М.  Х. Гельферіха, з цехів  якого виходили парові та кінні молотарки, сіялки, жатки, снопов′язалки, плуги, борони та ін. Наприкінці 80-х рр. до заводу приєдналося торговельно-промислове виробництво бельгійського купця Саде, в результаті чого було засновано акціонерне підприємство «Товариство Гельферіх-Саде» (зараз завод «Серп і молот»). У 1897 р. став до ладу паровозобудівний завод, який був розроблений за передовою технологією концерну Круппа в Німечинні,

а  вже  у  1903  р.  завод  випустив  1000-й

 

паровоз. Завод став першим у Російській імперії такої спеціалізації.

Середвиробництвхарчової

промисловості  слід  назвати  відкритий  у

1875 р. пивзавод «Нова Баварія», який на той час не поступався кращим європейським виробництвам такого профілю. У 1896 р. у Харкові Товариство Жоржа Бормана відкрило дві кондитерські фабрики – по виробництву шоколаду  та  бісквіту.  Продукція

цукерковоїфабрикиТорговогоДому

 

Ім'я Георгія Миколайовича Бормана у свідомості сучасників було асоціювалося не лише з торговою маркою «Жорж Борман», але і з успішним та грамотним веденням справи, з передовими технологіями виробництва. Згодом він став постачальником виробів для імператорського двору.

 

«Дмитро Кромський» також поширювалася по всій території Російської імперії і мала представництва від Баку до Варшави.

Значний розвиток промисловості Харкова зумовлювався й тим фактом, що він був привабливий для іноземного капіталу, а тому німецькі, бельгійські, швейцарські, французькі промисловці вкладали свої статки саме у харківські заводи і фабрики. До слова сказати, власниками галантерейних, книжкових, бакалійних магазинів теж значною мірою були французи, німці та швейцарці.

З другої половини ХІХ ст. розпочався бурхливий розвиток транспорту на Слобожанщині, а Харків став потужним залізничним вузлом. У наступні десятиліття  відкривалися  все  нові  дільниці,  які  й  утворили  розгалужену

 

транспортну мережу, що з’єднали слобідські, а відтак і українські землі між собою, з віддаленими регіонами Російської імперії, з чорноморськими портами, а через них – зі світовими ринками. З 1895 р. у Харкові почала діяти товарна станція Балашовка. Уже на початку ХХ ст., в результаті об′єднання Курсько-Харківсько-Азовської і Харково- Миколаївської залізниць в одну, було засновано Управління Південних залізниць із центом в Харкові.

На початку XX ст. Харків перетворився

 

 

Надзвичайною важливими подіями для міста стали прибуття до Харкова 22 травня 1869 р. першого

потягу з півночі та відкриття

6 червня 1869 р. Курсько- Харково-Азовської залізниці, однієї з перших залізниць на

території України, які входили до складу Російської імперії.

 

на фінансово-комерційний та промисловий центр, де крім банків (17 з яких мали іноземний капітал), були зосереджені відділення міжнародних, кредитних i страхових товариств, працював ломбард, контори найбільших у Росії синдикатів «Продамет», «Продвугiлля». Активні міжнародні економічні відносини відбилися на розвиткові Слобожанської культури, яка вбирала в себе впливи західної цивілізації.

Висновок: економічний розвиток Слобожанщини упродовж другої половини XVII - ХІХ ст. засвідчив поступальний розвиток краю від перших осередків ремісників до промислових гігантів Російської імперії. Вдале географічне розташування Слобожанщини в цілому та Харкова зокрема, як і пільги влади, а згодом широке залучення іноземних капіталів, сприяли розвитку   торгівлі,   перетворивши   губернське   місто   Харків   на   центр

комерції та промисловості.

 

 

Запитання для самоконтролю

1.Перелічити головні промисли слобожан. Чим зумовлена їх поява?

2.Назвати центри різних ремесел на Слобожанщині.

3.Хто такі коцарі?

4.Чому на Харківщині у XVIIІ ст. були так поширені ярмарки?

5.Які особливості економічного розвиту Слобожанщини можна виділити у ХІХ ст.

6.З чим пов’язано відкриття у Харкові у 80-90 рр. ХІХ ст. великих

промислових підприємств?

 

 

Рекомендована  література

Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х.: Дельта, 1993. – 256 с.

 

БагалейД.,МиллерД.ИсториягородаХарьковаза250лет существования (с 1655 года). – Репринт. изд. – Х.: Б.в., 2004. – Т. I. – 586 с.

Бєліков Ю.А.Торгівля харківського купецтва (60-ті роки ХІХ ст. – 1917

р.) // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. – К.-

Донецьк, 2001. – Вип. 19. – С. 37-45.

Бєліков Ю.А Стан та склад харківського купецтва (60-ті роки ХІХ ст. –

1917 р.) // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

– 2001. – № 526: Історія. – Вип. 33. – С. 156–165.

ЗайцевБ.П.,СкирдаВ.В.таін.Історіярідногокраю (Харківщинознавство). Ч. 2. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно- освітніх ініціатив, 2001. – 179 с.

Слюсарский А. Г. Социально-экономическое положение Слобожанщины в 17 – 18 в. – Х.: Кн. Изд-во, 1963. – 457 с.

Харків  –  350.  Історія,  сучасність,  стратегія  розвитку:  Історико- економічний огляд / В. Н. Майорченко, В. М. Бабаєв, Л. М. Шутенко та ін. – Х.: Золоті сторінки, 2004. – 320 с.