Краєзнавство

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.1. Витоки літератури Харківщини.

6.2. Література Слобожанщини у ХІХ  -  початку ХХ століття.

6.3. Літературний процес  20 –  30 рр. XX  століття.

 

 

6.1 Витоки літератури Харківщини

ЛітератураСлобожанщинимає

 

глибоке коріння, її витоки сягають тих далеких часів, коли Сіверська земля входила до складу Київської держави. До нашого  часу  дійшли  усні  перекази, легенди, казки – все це неоціненні зразки усної  народної  творчості,  іншими словами, – фольклору.

Своєрідність розвитку фольклору на Слобожанщині зумовллюється історико- етнографічнимипроцесамита

особливостями  заселення  краю,  зокрема,

 

 

Література –( від латинського litterae – буква, літера) – сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства;

різновид мистецтва слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за

законами краси.

 

специфікою слобідського козацтва. М. Ф. Сумцов відзначає, що перші пісні, створені на новій землі, були пов'язані із тугою за рідним краєм і радістю відчуття  свободи  на  землі,  де  багато  «розкоші  і  простору».  Основними

жанрами фольклору на Слобожанщині з XVII ст. є:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Один із перших зразків збирання слобідського фольклору можна назвати невелику книгу Григорія Калиновського «Описание свадебных украинских простонародных обрядов в Малой России и в Слободской Украинской губернии також и в великороссийских слободах, населенных малороссами,

 

сочиненное Григорием Калиновским, армейских пехотных полков, состоящих в украинской дивизии прапорщиком», яка в 1776 р. була опублікована у Петербурзі.  З цього приводу М.Ф.Сумцов писав:

«Під цим надто довгим заголовком криється невеличкий опис українського весілля; зроблений він просто, досить докладно і розумно, з додатком наприкінці реєстрика, що коштувало весілля того часу… «Описание» Калиновського перша розвідка українського фольклору. Мабуть, Калиновський для свого часу був розумний чоловік, що звернув увагу на українське весілля і описав його просто і ясно».

Збирання та дослідження фольклору Слобожанщини розпочалося на початку XIX ст. Ініціаторами цієї справи були вчені Харківського університету та письменники. Серед них слід насамперед відзначити Г. Ф. Квітку-Основ'яненка, В. В. Пассека, І. І. Срезневського, який видавав збірники  фольклорних  записів  «Запорожская  старина»,  укладав  збірник

«Народные южнорусские песни». Виняткову цінність для фольклористики мають праці О. О. Потебні. У дослідження народної творчості Харківщини особливий внесок зробив професор Харківського університету М. Ф. Сумцов, чия наукова спадщина налічує десятки праць з етнографії та фольклористики. Особливе місце займають дослідження народної творчості Харківщини.

Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. на Харківщині зародилася писемна література, яку розвивають мандрівні дяки, вихованці Києво- Могилянської академії. Серед перших поетів того часу історія донесла ім'я архімандрита Старо-Харківського Преображенського, а за іншими даними, Курязького монастиря поблизу Харкова Онуфрія (друга половина XVII – перша половина XVIII ст.). До нашого часу дійшла його календарно-

астрологічна  рукописна  книга  «О  прирождненю

 

 

человеческом», написана близько 1696 - 1699 рр. Онуфрій писав давньоукраїнською мовою.

Значнурольурозвиткулітературина

Слобожанщині  вигравав  відкритий  у  Харкові  в

1726 р. колегіум. Віршування на той час було дуже поширеним: писалися панегіричні вірші на честь Христа, Богородиці та релігійних свят, роздуми на релігійно-філософські теми, полемічні вірші, спрямовані проти єретиків. Популярними були жартівливі інтермедії – побутові комічні сценки, написані народною мовою.

 

О природѣ человѣческой

 

Чловеча слава

Як ся хочеш строй, Цар и вельможа – Надмешся мало – Несись покорне, Мова то стара: Високо слине, Марній чловече

З того походить, Зьвяла трава.

ОНУФРІЙ

 

Відомими письменниками стали вихованці колегіуму М. І. Гнєдич, С. В. Александров та ін.   Імовірно, що в колегіумі навчався талановитий поет і мислитель Семен Климовський, відомий у літературі як «Харківський козак-піснетворець». Біографічні відомості про цього самобутнього поета, на жаль, дуже скупі. Народився С.Климовський десь між 1660-1700 рр. ймовірно на Харківщині у сім'ї козака. Широта і вільність козацького духу безпосередньо вплинули на настрій і поетичну думку пісняра. Його лірика була наскрізь пройнята філософською думкою, про що свідчать такі твори, як

«О правосудію начальствующих правд й бодрости их» та «О смирении высочайших», які були вміщені в рукописній книжці «О правосудію». Автор критикував царів, чиновників, суддів, співчував простому народу.

Головним законом життя Климовський проголошує правду, бо вона є основним джерелом життя і «вождем розуму». Широке визнання талантові Климовського принесла пісня «Їхав козак за Дунай», яка стала народною. Пісня швидко стала популярною не лише на Украйні, її друкували з нотами і співали в Росії. У 1808 р. пісня була перекладена німецьким поетом X. А. Тіґде, а потім почала перекладатися і здобула популярність у Польщі, Чехії, Болгарії, Угорщині, Франції, Італії, США й Канаді. Мелодію пісні двічі обробляв Л. Бетховен, різні  європейські композитори.