Краєзнавство

У  цей  час  він  створив  близько  двадцяти  філософських  трактатів  і діалогів «Наркісс. Розглагол о том: узнай себя»  (до 1767 р.); «Симфонія,

нареченнаяКнигаАсханьопознаніи

 

самого себе» (1767 р.); «Разговор пяти путников о истинном щастии жизни» (1773 - 1774), написав поезії, які ввійшли до  збірки  «Сад  божественных  песней» (60-80 рр. XVIII ст.), і прозові байки, створені у 1769-1774 рр., що склали збірку

«Басни Харьковские», також займався перекладами з античної літератури.

 

Я знаю, що в Україні 280 р. тому народився великий філософ і поет Григорій Сковорода, який обстоював першенство духа.

Мені здається, він, може, як ніхто інший в Європі успішно дотримувався в житті Знаків Долі.

Пауло КОЕЛЬО

 

Для усіх ворів письменника є прагнення філософського осмислення складних проблем буття людини і її відносин з богом.  В  основі  його філософсько-етичного вчення – проблема людського щастя і шляхийогодосягнення.На

думку філософа, воно у «сродній

 

 

 

Смерте страшна! Замашная коса, Ты не щадишь и царских волосов.

Ты не глядишь , где мужик, а где царь, Все жрешь, как солому пожар.

Кто же на нее плюет острую сталь? Тот, чия совесть, как чистый хрусталь.

Г. СКОВОРОДА

 

праці»,  в  якій  людина  найповніше  може  виявити  свої  природні  нахили  і самоутвердитись.

Щастя у перевазі духовного над матеріальним, в чистоті і спокої душі, у неприйнятті жадоби до наживи, лестощів, будь-якої нечесності.  Висока моральність людини, чесність, доброта, працьовитість, скромність, дружба утверджується у більшості байок. До збірки «Сад божественных песней» входять 30 віршів, написаних протягом 1757-1785 рр. Пісня «Всякому городу нрав и права» здобула широку популярність серед народу, її виконували лірники і кобзарі. У ряді пісень поет сатирично викриває негативні сторони чиновництва, панства і купецтва, що характеризують соціальні відносини тогочасного суспільства («Всякому городу нрав и права», «Голова всяка свой имеет смысл» та ін.).

Становлення літератури на Слобожанщині відбувалося завдяки потужному переселенському руху українців на територію Дикого Поля. Перші твори та усна народна творчість засвідчили важливість для слобожан загальнолюдських принципів моральності, пошуків щастя, внутрішньої гармонії та ін.

 

 

6.2. Література Слобожанщини у ХІХ - початку ХХ століття

У першій половині XIX ст. Слобожанщина стала центром розвитку загальноукраїнської культури і літератури. Не випадково університет в Харкові був відкритий набагато раніше, ніж у Києві.Слід відзначити, що умови для розвитку української культури були дуже несприятливі. Приєднання українських земель до Росії супроводжувалося ліквідацією національних державних структур, закріпаченням вільного населення, насильницькою  русифікацією.  Проте,  серед  передової  інтелігенції  жила любов до свого народу, до його культури, до його мови. У ХІХ ст. були організовані гуртки і осередки, які виявляли інтерес до історії, побуту, фольклору України.

 

«Найбільш замітний гурток, перша така громада українська, що вже щось значила в літературі й житті українськім, – писав М. С. Грушевський, – на Україні російській виробилася в Харкові, що в десятих – двадцятих роках став найбільшим духовним вогнищем України: коштом місцевого дворянства, потомків слобідської старшини, засновано тут університет, далі жіночий інститут, організувався театр, розвивається досить жива як на ті часи літературна діяльність, виходять журнали і збірки літературні».

Завдяки тому, що при університеті була відкрита друкарня, в Харкові з'явилися перші періодичні видання в Україні: газета «Харьковский еженедельник» (1812), журнали «Харьковский Демокрит» (1816),

«Украинский вестник» (1816 - 1819), «Украинский журнал» (1824 - 1825). Навколо журналів гуртувалися поети, прозаїки, критики, теоретики літератури, які намагалися йти в ногу з загальноросійським літературним життям. Найбільш активними були Г. Ф. Квітка-Основ'яненко, П. П. Гулак- Артемовський, І. С. Рижський, І. І. Срезневський, В. Г. Маслович та ін. Незважаючи на те, що література була переважно російськомовною, постійно зростав  інтерес  до  рідного  слова,  спостерігалося  намагання  надати українській мові в художній творчості рівних прав із російською.

Велика заслуга в тому, що Харків став колискою нової української літератури належить Г. Ф. Квітці-Основ'яненку, який увійшов в історію літератури як фундатор нової української прози й визначний драматург. Кращі твори письменника гідно репрезентували українську літературу загальноросійському і європейському читачеві. Великою заслугою Г. Ф. Квітки-Основ′яненка було й створення національної соціально-побутової комедії. У комедії «Сватання на Гончарівці» вперше в українській літературі було виведено образ кріпака-робітника. Комедія була поставлена в Харківському театрі в 1836 р. трупою Л. Млотковського. Ще одним літератором першої половини ХІХ ст. був Степан Писаревський (80-ті рр. XVIII ст. – 1839). На початку ХІХ ст. він навчався у Харківському колегіумі, вирізняючись серед бурсаків своїми здібностями до