Краєзнавство

забутих імен репресованих поетів і письменників доби «Розстріляного відродження», плеяда яких у 20 - поч. 30-х рр. XX ст. творили саме у Харкові – столиці радянської України. Імена таких світочів української літератури як Микола  Хвильовий,  Валеріан  Підмогильний,  Майк  Йогансон,  Сергій Пилипенко і багато інших лише зі здобуттям незалежності України стали відомі широкому загалу і це при тому, що саме вони творили новітню українську літературу ХХ ст. в умовах радянської тоталітарної системи. Крім того, необхідно відродити всю повноту розвитку українського національного письменства, оскільки багато з них «приписувалися» російській літературі, а також встановити місця поховання літераторів.

Географічне краєзнавство досліджує рідний край, керуючись основами географічних знань.

До важливих його завдань належить повернення історичних, власне автентичних українських географічних назв вулиць, міст та ін. Ще й досі в Харкові є вулиці Косіора і Постишева, проспекти роковин радянської історії, у той же час імена визначних діячів України названі малесенькі вулички або взагалі забуті. Де проспекти Д. І. Багалія, М. Ф. Сумцова, Івана Сірка, В. Н. Каразіна? Питання більш ніж риторичне.

Відкритою залишається й проблема належного догляду могил видатних харків'ян, які принесли місту всесвітню славу. На місці поховання архітектора О. М. Бекетова, істориків Д. І. Міллера та Д. І. Багалія, театрального корифея М. Л. Кропивницького, просвітниці Х. Алчевської, ректора університету П. П. Гулака-Артемівського, всесвітньо відомого мовознавця О. О. Потебні, М. Ф. Сумцова, С. І. Васильківського та інших у 70-ті рр. XX ст. керівництво Політехнічного  інституту  спорудило  спорткомплекс  та  молодіжний  парк.

 

Краєзнавчі дослідження ведуть на державному та громадському рівні, тобто мають дві форми реалізації своїх завдань. Громадське краєзнавство охоплює  широкий  суспільний  загал, який, у свою чергу, об'єднується навколо Всеукраїнської  спілки  краєзнавців.

Українського   товариства   охорони

16 жовтня 2008 р. Постановою Кабінету Міністрів України Спілці краєзнавців України було надано статус національної.

 

пам'яток історії та культури, історико-краєзнавчих музеїв, що діють на громадських   засадах.   Як   наприклад,   можна   назвати   музейний   комплекс ХНАМГ, працівники якого проводять для студентства виховні заходи саме з краєзнавчої тематики.

У ХНАМГ працює Іван Юхимович Саратов, кандидат технічних наук, лауреат премії Ради міністрів СРСР, Заслужений працівник культури України, голова  Харківської  обласної  організації  Всеукраїнської  спілки  краєзнавців, який  багато  років  займається  краєзнавчими  дослідженнями.  Їх  результатом стали понад 50 праць з краєзнавства Слобожанщини у вітчизняних та закордонних виданнях, з них – монографії «Харкове, звідки ім'я твоє?», «Іван Сірко». За книгу «Історія Харківських гербів» І. Ю. Саратов отримав премію ім.

Д. І. Багалія Харківського міськвиконкому (2000 р.), а у 2004 р. нагороджений відзнакою міського голови «За старанність. 350 років заснування Харкова. 1654

- 2004». У 2005 р. світ побачила нова праця краєзнавця – «Харкове, звідки ім’я твоє?», у 2008 р. – «Харківський полковник Іван Дмитрович Сірко».

Надержавномурівнікраєзнавчідослідженняздійснюютьнауковці

Інституту історії України НАН України.

 

Зараз в Україні діє державна «Програма розвитку краєзнавства на період до

2010 року». Її завдання:

• удосконалення науково – методичної бази краєзнавства, посилення наукової обґрунтованості, забезпечення неупередженості краєзнавчої літератури;
• сприяння формуванню у громадян усвідомлення своєї  відповідальності за збереження і примноження духовних скарбів;
• перевидання багатотомної енциклопедії «Історія міст і сіл України», енциклопедичного довідника «Історичні міста України, інших довідників, путівників у цій сфері».

25 листопада 2002 р. на виконання положень «Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.» постановою Президії Національної академії наук України було створено Міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства, яку очолив академік П. Т. Тронька. У її складі – С. І. Посохов, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Харківського

 

національного університету ім. В. Н. Каразіна, знаний історик та краєзнавець. Основним  завданням  Ради  є  координація  наукових  досліджень  та громадської  діяльності  у  галузі  краєзнавства,  краєзнавчої  роботи навчальних закладів, архівів, музеїв і бібліотек, інших державних установ та громадських організацій.

Викладачі  вищих  навчальних  закладів,  співробітники  архівів,  бібліотек,

музеїв також займаються краєзнавчими дослідженнями, оприлюднюючи результати роботи на різних конференціях, семінарах, круглих столах, у численних публікаціях. Так, надзвичайно цікавою стала монографія кандидата історичних наук, доцента ХНУ ім. В. Н. Каразіна А. В. Скоробагатова «Харків у часи німецької окупації (1941-1943)» (X., 2004), на сторінках якої постає життя харків’ян у страшні роки фашистської окупації.

Таким чином, лише комплексне вивчення різних напрямків краєзнавства із залученням вчених та аматорів-краєзнавців дозволить відтворити неповторну картину життя, історії, матеріальної й духовної культури краю.

 

Становленнякраєзнавстваякнауки,розробкайоготеоретичнихта методологічних принципів відбувалося впродовж XIX століття.

Український краєзнавчий рух веде свій славетний родовід від легендарних

літописців часів могутньої Київської Русі та героїчної доби козаччини, від наукових товариств, археологічних з'їздів, комісій, видатних діячів літератури і мистецтва, багатьох меценатів, шанувальників культури, аматорських гуртків, які започаткували ретельне вивчення та дбайливе збереження для прийдешніх поколінь історичних, мистецьких, фольклорно-етнографічних надбань та побутово-господарських традицій рідного народу.

У 40 рр. XIX ст. виникла ідея створення інституції, яка б займалася дослідженнями регіональної історії. У 1843 р. у Києві було створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, яку частіше називають Археографічною комісією. Вона займалася виявленням документів в архівах