Краєзнавство

Залишки таких поселень археологи розкопали на північно-західній околиці с. Жихар, біля станції Основа, с. Васищево, сіл Липці та Циркуни Харківського району,   біля   м.   Ізюма,   сіл   Студенок   та   Яремівна,   Черкаський   Бишкін Зміївського району, Огурцово Вовчанського району, Андріївка Балаклійського району  та  в  інших  місцях.  Зараз  відомо  30  поселень  епохи  неоліту  на Харківщині.

Відтак неолітична людина охоче селилася на території теперішньої Харківщини. Серед знахідок слід виділити наявність гостродонних глечиків, зрідка  мисочок.  Основні  заняття  –  мисливство  і  рибальство.  Одночасно  з дніпро-донецькою  існувала  культура  ямково-гребінцевої  кераміки,  пам’ятки

 

якої склали окрему територіальну групу і знайдені в Чернігівській, Сумській, Харківській і частково Полтавській області.

Середньостогівська культура

Зараз  майже  кожна людина  знає про  існування  на  території  України  в період енеоліту високорозвиненої трипільської культури. Проте, на Харківщині носіїв цієї культури не було. На території нашого краю в цей час проживали племена середньостогівської культури давніх скотарів. Перші пам'ятки її знайдені  на  острові  Середній  Стог  на  півдні  України  і  датуються  друга половина ІV - початок III тис. до н. е. Їм притаманні рухливий спосіб життя, більш примітивний, ніж у землеробів, посуд, найчастіше гостродонний. Поселення середньостогівської культури не були укріпленими. Житло було трохи заглиблене в ґрунт і мало прямокутну форму.

На території Харківщини пам'ятки середньостогівської культури відомі біля села Завгороднє Балаклійського району, села Лиман Зміївського району, села Янохино Борівського району, села Олександрівна Банківського району. Найвідомішим пам'ятником середньостогівської культури на Харківщині, як загалом в Україні, є поселення біля хутора Олександрія Куп’янського району, яке було розташоване на лівому березі річки Оскол.

На місці цього поселення знайдені кременеві ножі, наконечники стріл, кістяний гачок, фрагменти глиняного гостродонного посуду. Біля поселення був знайдений та досліджений грунтовий могильник. Небіжчики в похованнях лежали на спині із зігнутими в колінах ногами, посипані вохрою. У кераміці

виділяється такий посуд, як горщики, миски,

 

 

кубки, амфори і т. ін. Майже весь він гостродонний. Орнамент, що покривав лише верхню частину посуду, наносився гребінчастим штампом. Пізніше з'являються гусеничний орнамент та відбитки шнура. Середньостогівська культура була першою в  Україні,  де  виник  шнуровий  орнамент,

який  пізніше  відігравав  важливу  роль  у

 

Виняткова роль

середньостогівців в історії населення мезоліту України полягає в тому, що вони вперше у Європі, а окремі дослідники доводять, що й у світі, приручили коня, диким предком якого був – тарпан.

 

культурах мідного та бронзового віків України.

Харківський дослідник І. М. Рассоха ототожнює представників цієї культури  із  індоєвропейцями,  а  територію  її  поширення  –  лісостепову  та степову  зону  межиріччя  Дніпра  й  Дону,  куди  входить  і  територія Слобожанщини з їх прабатьківщиною.

Дослідник зазначає: «Пленема середньостогівської культури здіснили якісний стрибок в технологічному розвитку всього людства, винайшовши верхову їзду

 

та колісний транспорт. Крім того аналіз археологічних знахідок доводить що ця культура мала високий рівень розвитку, з яскравовираженою суспільною

нерівністю та наявністю представників військової аристократії».

 

 

 

Ямна культура

Цю археологічна культура відкрив відомий археолог Василь Олексійович Городцов (1860-1945) на початку XX ст. в результаті проведених  розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця біля міста Ізюма та на річці Бахмут, датована ХХІІ-ХІХ ст.до н.е. Свою назву культура отримала за обрядом поховання небіжчиків, яких вони ховали в підкурганних ямах, часто перекритих великими плахами, іноді обпаленими. У результаті досліджень учені зробили висновок, що давньоямні племена своїх небіжчиків звичайно розміщували на дні ями в скорченому положенні та часто посипали червоною вохрою. Племена ямної культури, як і всі степовики періоду міді – бронзи, займалися переважно скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, овець, кіз. Скотарі ямної культури вели дуже рухливий спосіб життя, переміщаючись за своїми стадами. Увесь домашній скарб вони перевозили на гарбах, запряжених биками.

На  території  Харківщини  пам'ятки

 

ямної культури було досліджено в Барвінківському (Велика Камишеваха, Мечебилово, Миколаївка), Ізюмському (Кам′янка, Мала Камишеваха, Шпаківка), Близнюківському (Верхня Самара), Краснокутському (Пархомівка) та Первомайському (Отрадово) районах.

Завершальнийетапіснуванняямної

культуриналежитьдоновогоетапу

 

 

З появою ямних племен в степах Східної Європи масового характеру набуває курганний обряд поховання. Спочатку кургани були невисокі, але згодом досягли висоти понад 10 метрів. У таких курганах нерідко містилосяд до 20 й більше могил.

 

розвитку  –  бронзового  віку.  Цей  час  –  останній  великий  період  первісного суспільства. На його завершальному етапі починається формування класових

суспільств.

 

Катакомбна культура

Цю археологічну культуру теж відкрив на поч. XX ст. В. О. Городцов. Катакомбна культура отримала свою назву від обряду поховання. Замість звичайної ями під насипом кургану споруджували спеціальну камеру- катакомбу. На Харківщині відомо 20 поселень та 10 могильників катакомбної культури. Найбільшу кількість – 5 поселень виявлено на території Зміївського

 

району. Два поселення розташовані на кордоні сучасного Харкова (Велика та

Мала Данилівка).

Курганні поховання було досліджено в Лозівському (Бунаково, Рождественка), Близнюківському (Богданівка, Верхня Самара), Борівському