Краєзнавство

Сало свиняче – на Україні вельми улюблена страва, окремо шматочками з хлібом і сіллю і в різних стравах – в яєшні, в борщі і т. ін.

Таратута – варені бурячки з огірками, сіллю, хріном та олією; їдять на другий день холодною.

Тетеря – пшоно, зварене з гречаною рідкою кашою.

Товченики –шматочки м'яса або риби, зварені в юшці, з маслом та цибулею. Хоми – горохв'яні пампушки з маслом.

Шпундра – зажарена свинина з буряками. Холодець – зварені свинячі або телячі ніжки.

Венігрет – мішанина з вареної картоплі, буряків, огірків, з сіллю, оцтом та олією…

Кавуни й дині – влітку з хлібом…

 

До  напоїв  належали,  здебільшого, неміцна горілка, зрідка – старка, міцна горілка, витримана кілька років; настоянки: березівка, перцівка, анісовка,  варенуха на узварі з медом. Окреме ставлення у слобожан було до шинка та корчми – місця, де продавили горілку. В окремі свята та Слобожанщині гроші від проданої горілки йшли на школи, шпиталі, церковні потреби. Ознакою шинка – була пляшка, причеплена на високому дрючку над стріхою. Особливо багато було шинків у Харкові. П.Чубинський так характеризував корчму:

 

«Корчма – це народний клуб: сюди сходяться в години дозвілля чоловіки і жінки та заводять дружні бесіди зі знайомими та приятелями. Сюди сходяться більше з метою людей подивитися і себе показати. У корчму приходять музиканти, збираються парубки й дівчата, для яких у дні свят музика – єдина забава».

 

 

Не велику й не багату Чоловік построїв хату, Тай поставив у селі, Коло міста, на шпилі. Потім він, як в

клітці пташку

Над вікном повісив пляшку, –

І, як вітер похитне, Пляшка візьме та й кивне.

І хіба ж воно одвіку

Теє можна чоловіку, Щоб, як пляшка закива, Не здуріла голова?..

От як пляшка закиває, Він до шинку й повертає; Сяде, гляне в поставець, Та й потягне гаманець,

І вже грошей і не ліче ... Чоловіче, чоловіче!

Що в тій бочці одне є – Все воно до дна твоє!..

Я. І. ЩОГОЛІВ

 

 

 

 

 

Висновок, українські переселенці на Дикому полі витворили своєрідний тип людини-воїна, захисника – слобожанина, який ввібрав кращі риси українця з його ментальністю та системою світобачення. Слобожани, як доводять українські авторитетні дослідники – це українці із суто українськими рисами характеру, тому будь-які  політичні  спекуляції вивести   якусь   окрему   спільноту   на   теренах   краю,   меншою   мірою

некоректні, а загалом підтверджують низький освітній рівень їх авторів.

 

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Дати визначення понять «етнографія», «етнологія», «етнографічне районування «.

2. Вказати головні риси характеру слобожан.

3. Дати характеристику народних страв.

4. Які складові слобожанської хати оповиті легендами і чому?

5. У чому особливості слобожанського традиційного одягу?

 

Рекомендована  література

 

Астахова О. В., Крупа Т. М., Сушко В. А. Свята та побут Слобожанщини. – Х.: Колорит, 2008. – 143 с.

Боряк О. О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К.: Либідь, 2006. – 322 с.

Косміна О. Ю. Традиційне вбрання українців. Т. 1: Лісостеп. Степ. – К.: Балтія Друк, 2008. – 159 с.

Описи  Харківського  намісництва  кінця  XVIIІ  ст.  –  К.:  Наукова  думка,

1991. – 220 с.

Рідний край: Навчальний посібник з народознавства / За заг. ред. І. Ф.

Прокопенка. – Х.: ХДПУ, 1999. – 526 с.

Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. – Прага, 1942. – К.: Довіра, 1992. – 246 с.

Сумцов М. Ф. Дослідження з етнографії та історії культури Слобідської

України. – Х.: Атос, 2008. – 588 с.

Сумцов  М.  Ф.  Слобожане.  Історико-етнографічна  розвідка.  –  Х.:  Акта,

2002. – 229 с.

Українська етнологія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.

Україна: етнокультурна мозаїка. – К.: Либідь, 2006. – 328 с.

 

 

 

1. Альбовский Е. А. Харьковски козаки. – Х.: ХЧМГУ, 2005. – 240 с. А1

2. Археологія України: Курс лекцій. – К.: Либідь, 2005. – 503 с. А

3. Астахова О. В., Крупа Т. М., Сушко В. А. Свята та побут Слобожанщини.

–Х.: Колорит, 2008. – 143 с.

4. Багалей  Д.,  Миллер  Д.  История  города  Харькова  за  250  лет существования (с 1655 года). – Репринт. изд. – Х.: Б.в., 2004. – Т. I. – 586 с. А

5. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. – Х.: Дельта, 1993. – 265 с. А

6. Бєліков Ю.А Стан та склад харківського купецтва (60-ті роки ХІХ ст. –

1917  р.)  //  Вісник  Харківського  національного  університету  ім.  В.Н. Каразіна. – 2001. – № 526: Історія. – Вип. 33. – С. 156–165.

7. Бєліков Ю.А.Торгівля харківського купецтва (60-ті роки ХІХ