Краєзнавство

Верхній одяг мешканців Слобожанщини відзначається багатством оздоблення, що виконувалося техніками вишивки та аплікації. Особливо пишно прикрашалися охтирські та богодухівські кожухи, розшиті барвистим гарусом на полах, спині та комірі: до п’ят – «тулубчасті» і коротші – кожушанки.

Головні убори були різноманітними залежно від сезону, місцевих традицій

тощо. У слобожан та полтавчан – малахаї із суконним верхом, навушниками та потиличником. На сході Харківщини носили так звані пиріжкові шапки. Були поширені й високі каракулеві шапки. Улітку вдягали картузи або традиційні брилі. Для найбільш поширених чоловічих зачісок українських селян XIX ст. характерне досить високе підрізання волосся навколо всієї голови.

 

Верхнє волосся біля маківки прикривало підголені місця.

Чоловічим взуттям служили виворітні чоботи, підошва яких пришивалася або густо (просом),  або  рідко  (вівсом),  узимку  – валянки. Пізніше парубки починають носити чоботи з високими вистроченими халявами, а чоловіки   –   чоботи   з   низькими   халявами

(чирики).

 

 

Зачіска «під макітру», або «в кружок» – спосіб підстригання, відомий з XVII ст., коли за краєм накладеної на голову макітри рівно підрізали волосся довкола голови.

 

Особливості слобожанського одягу:

 

 

перевага світлих відтінків тканини, верхнього одягу;

багатовізерунчатость оздоблення одягу з перевагою рослинних мотивів;

вишивка мала підкреслювати вік людини;

основне взуття  –  чоботи  та черевики, а лапті  (личаки) –  особливо  в непошані, хоча і відомі.

Отож, вивчаючи одяг, можна простежити особливості духовної культури

народу.  Крім  того,  в  одязі  втілюються  потяг  людини  до  прекрасного,  її художньо-естетичні  погляди  й  смаки,  що  робить  одяг  вагомою  частиною

мистецтва.

9.4. Народні страви

На території Слобжанщини найпопулярнішими були борошняні та круп′яні страви – різноманітні каші, вареники, пиріжки та ін. Їжа українських слобожан, як писав Д. І. Багалій, була кращою ніж у великоросіян. Рідко у кого не було паляниць та книшів, а житній хліб був у всіх. Страви основної маси були прості, але поживні, тобто висококалорійні, і дозволяли виконувати важкі сільськогосподарські роботи. Слобожани м’яса споживали небагато і то, головним чином, у свята. Святкова їжа була багатшою та певним чином мала ритуальний характер. Узимку слобожанський селянин споживав їжу три рази, а літом – чотири. Заможні прошарки населення мали більш вишукані страви. Основна ж страва – борщ, заправлений салом та каша.

Найвизначнішим серед усіх названих страв є саме український борщ, що став маркерним, так би мовити, стержневим елементом в українській етичній культурі. Не випадково, що він особливо часто згадуються в українському фольклорі, до того ж, не рідко разом з іншим вагомим маркером етичної матеріальної культури – хлібом: «Що до чого, а борщ до хліба», «Борщ та каша – добрая паша».

М. Ф. Сумцов виділив такі головні народні страви слобожан:

 

«Борщ – вариво з капусти, буряків, іноді з м'ясом або салом, картоплею, часом з додатком сметани, часто з баклажанами[помідорами].

Бабка – крута каша з манних круп, з цукром та родзинками…

Вареники – невеличкі шматочки тіста з начинкою, здебільшого з сиром або з м'ясом (польські пельмені), або з урдою (наваром з конопляного молока), іноді з вишнями; коли з сиром, то до сметани, коли з урдою, то з олією, коли з ягодами, то до меду. Галушки – шматочки пшеничного або гречаного тіста, зварені на воді або молоці. Голубці  –  пшоняна  або  рижова  каша  в  капустяних  листочках,  з  баклажанною підливою.

Гречані пампушки – шматочки гречаного тіста, зварені на воді з додатком цибулі та соли…

Затірка –  невеличкі кругленькі балабушки з  пшеничної муки, зварені на  воді, під масло…

Кутя – каша з пшона або гречки, здебільшого з рижу, зварена круто на молоці, часто обрядова страва на Різдво, на похоронах.

Куліш – - рідка каша з гречаної муки на воді з коров'ячим маслом або олією

Коржі, коржики –  -  більш або менше плескуваті хлібні печення, іноді присипані зверху маком, з маслом або з олією.

Капуста – шаткована, дрібно різана, посипана сіллю, чорнушкою, перцем, капуста,

рублена товстої різки, з ковбасою (піджарюється на салі).

Коровай – круглий хліб, особливо на весіллі; в старовину славились лубенські короваї. Локшина – пшенишні шматочки, зварені на молоці з маслом.

Пелюстки –  м'ясо, зварене в капустяних листках.

Пундики – пшенишні плескуваті коржики, перекладені жареною цибулею. Пряження – яєшня на салі або з ковбасою.

Потрухи в юшці – гусячі лапки, крильця, печінка, шийка, зварені на воді з цибулею й крупами.

Рубці – баранячі кишки, добре вимиті, зварені в юшці з крупою, сіллю та перцем. Сластьони – шматочки пшеничного тіста, зажарені на