Краєзнавство

Специфічними  рисами  слобожанської  ментальності  як  органічної частини української ментальності є відкритість до змін і новизни; орієнтація на індивідуальну духовність і цінність окремої успішної життєвої практики; привітність, переважання «сердечного», чутливого начала; схильність до самовираження за допомогою мистецтва та освіти.

 

9.2. Свята і обряди слобожан

Усе життя слобожан було наповнене різними звичаями та обрядами, святкуванням численних православних свят та окремих днів тижня. Красиві дійства були переплетені з важкою сільськогосподарською працею. Та наші предки вміли і працювати, і тим більше, відпочивати! Свята були у великій пошані й були викликані, головним чином, релігійними потребами. Головні два свята  –  Різдво  та  Великдень,  для  яких  готувалася  особлива  їжа,  лунала особлива пісня, примова, зі скринь діставали новий одяг. Зі святами були тісно пов'язані повір'я, приказки й легенди. Слобожани й календар поділяли за святами: «Після різдва», «Перед Великоднем”, «На Другий спас». Перші переселенці особливо цінували три три дні тижня – понеділок, середу і п'ятницю. М. Ф. Сумцов дав таке тлумачення слобожанами днів тижня.

Понеділок  на  Слобожанщині  прийняв  на  себе  риси  старогрецького  діда Харона, провідника душ померших людей. Старі люди, здебільшого баби, понеділкували, цебто не їли в понеділок нічого скоромного, щоб після смерті душа знайшла душа знайшла собі дорогу. В Ку'пянці [Куп′янському повіті Харківської губернії] записано, що «як старому важко йти вгору без палки, так на той світ важко йти без понеділка».

Середа – таємна дівчина, начебто свята, яка доглядає, щоб жінки, особливо дівчата, не робили по середах, не мили собі голови, не чесали волосся; лінивих та недбалих вона карає, а що її шанують, тим допомагає в хазяйстві. П'ятінка, або свята П'ятниця – постать ще більшої реальності. Як і середа, вона  ретельно  доглядає,  хто  її  шанує…  П'ятниця  –  день  пісний.  Хто  не постить, до того ніччю під вікно приходить свята П'ятниця й голосить та плаче … Особливо за великий гріх вважали прясти або чесати косу в п'ятницю, а також золити білизну.

 

Проте, поступово дотримання суворих приписів шанування цих днів тижня зійшло нанівець. Загалом у слобожанських повір'ях тісно переплетені язичницькі і християнські мотиви, а обряди підпорядковані згідно до свят народного календаря. Дослідники стверджують,  що  саме  народні  свята мають глибокі генетичні корені, які сягають ще первісної доби. Річний народний календар увібрав  ранні  міфологічні  уявлення  людей про силу основних стихій – повітря, води, вогню, про добрих і злих духів, про воскреслих богів рослинності, віру в силу магічних засобів впливу на природу, забезпечення врожайності, родючості

Зимові  свята  слобожан,  як  і  українців

загалом,булинадзвичайнонасиченими,

 

 

Cеред численних переказів слобожан побутував і один про створення Богом

Єви, першої жінки: «Із чого її сотворити? З глини? Не будуть любити один одного. Ні, візьму частку від Адама. Тільки з чого ж її взяти?

З голови – буде дуже ро- зумною. З руки – візьме чо- ловіка в руки. З ноги – буде бігати від чоловіка. Візьму ребро з лівого боку від са- мого серця, з-під руки, щоб щиро любила чоловіка і була в нього під рукою.

 

яскравими  за  свої  дійством  та  ритуальною  спрямованістю.  Розпочиналися зимові свята у грудні – одному з найбагатших місяців «на свята й присвятки». Грудень  до  того  ж  був  багатий  на  покровителів  молоді,  які  грудневими вечорами збиралися не вечорниці. Так, 7 грудня – святої Катерини, покровительки дівочої долі, а 13 грудня – святого Андрія, покровителя молоді, який сприяв щасливим шлюбам. З цими святами пов′язані ворожіння на свою долю, судженого, випіканням ритуального печива калити – круглого пісного коржика,  що  символізував  сонце.  Так  слобожанські  дівчата  на  Катерину ламали вишневу гілочку, яку ставили на покуті у горщику з водою. За повір′ям, коли гілочка зацвіте до Різдва, то дівчина у цьому році вийде заміж. На Андрія ж дівчата виконували цілу низку ритуальних дійств, щоби таки дізнатися, яким буде її майбутній чоловік, його ім'я, статки і навіть зріст.

Від 19 грудня дня Святого, зимового Миколая, заступника скривджених,

до 19 січня – Водохреща або Йордані тривають

 

найвеличніші свята року, вінцем яких, безумовно є Різдво (7 січня). Ці свята супроводжувалися колядками та щедрівками, піснями-молитвами, піснями-віншівками,  піснями-привітаннями.  М. Ф. Сумцов, говорячи про «великий гуманізм та ідеалізм» обрядових різдвяних пісень, наголошував, що колядка – пісня світла, радісна.

 

Cаме на вечорницях молодь і складала такі прислів’я

та приказки: у роботі «ох»,

а їсть за трьох; до роботи

недужа, а до танцю – як ружа; як на вечорниці йде, то земля гуде, а як до роботи, то нема охоти.

 

“Колядки й щедрівки оточені доброзичливістю і через те вони були вельми улюблені народом і мали на нього гарний моральний вплив”.

У лютому слобожани святкували Стрітення (15 лютого): вірили, що у