Краєзнавство

Слобожанин охайний, гостинний, щиросердно ввічливий… Без влади й начальства не може пробути, чекає розпорядження і виконує їх без ухиляння; не принижується з корисливості, прагне до знань і справді досягає їх, особливо [це стосується] духовенства, яке в Харківській губернії щодо знань і моральності може бути взірцем…»

Одним із авторитетних дослідників духовності слобожан, безумовно, є М. Ф. Сумцов. Саме йому вдалося створити уявний портрет слобожанина. Важливим джерелом визначення світогляд народу, на його думку, є письмові джерела, записані рідною мовою – казки, пісні, оповіді та звичаї. Слобожанин,

на думку вченого:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В основі світогляду слобожан, на думку М.Ф.Сумцова лежать такі переконання :

розуміннянеобхідностіпрацювати,головнимчиномназемлі.

Джерело майна – праця. Земельна власність – недоторкана;

головні підвалини життя людини – родина, «добра спілка чоловік та жінка»;

молодь необхідно одружувати зарані – «щоб парубок недовго гуляв,

не зледащів, не з'явився нахил до пияцтва та розбишацтва»;

вибір пари молодих – щоби були працьовиті: «Жінка, хоч корова, аби була здорова», «Хоч за вола, аби дома не була»; примусу не буває, і парубок, і дівчина тепер вільні братись по своїй уподобі;

поділ праці на чоловічу, жіночу, спільну працю;

 

Чоловіча праця – робити в полі, лагодити двір, вози, придбати дровець на зиму, змолотити й змолоти муки, доглядати коні, латати чоботи, лагодити віжки, черезсідельники.

Жіноча праця – засадити й полоти огород, варити обід і вечерю, пекти хліб, вибрати плоскінь, вимочити коноплі, напрясти полотна, прати білизну, годувати дітей, доглядати птицю, мазати хату, всіх обшивати.

Спільна праця – збирати хліб на полі, молотити, на току снопи, гребти сіно, складати стоги й копиці.

добре ставлення до дітей особливо до дочок – доки вона живе в батьків її бережуть і голублять, бо ніхто не знає, яка її доля спіткає.

Яскравими прикладами важкої жіночої долі були народні пісні. Такою, є,

наприклад, пісня, записана відомим етнографом Павлом Чубинським.

Д.І. Багалій, у свою чергу теж звернувся до питання: «Яку ж натуру і риси характеру мали слобожане?»  На його думку, слобожани:

 

Можна сказати, що слобожани ввібрали у   собі   всі   шляхетні   риси   українського народу. Слобожани намагалися ствердити своє особисте «я» за рахунок мирної творчої праці,  в  основі  якої  було  землеробство. Саме риси землероба стали основними при ґрунтуванні ментальності слобожанина. Навчили цінувати рідну землю і постійність ідеалів селянської родини. Проте постійне сусідство з кочовим світом загартувало дух селянина-землероба, надаючи йому характерних рис вояків – кочівників: стійкості і незламності, що стають основними за умов боротьби за виживання.

Усімандрівники,якіподорожували

Україною,авідтакіСлобожанщиною,

 

 

 

А дівочкам уся воленька: За юпочку та на вуличку,

За намистечко та на містечко,

За віночок та у таночок.

А жіночкам та нема волі:

У запічку та воркун ворчить, У колисці та дитя кричить,

Під порогом та свиня хрючить, А в печі та горщик біжить.

Дитя каже: «похитай мене!» Горщик каже: «помішай мене!» Свиня каже: «погодуй мене!» Воркун каже: «поцілуй мене!»

НАРОДНА ПІСНЯ

 

підкреслювали разючу відмінність між українцями і росіянами. Особливо цей контраст впадав у вічі, коли подорожній прибував до України з Московії, як цю країну упродовж ХVІІ - ХVІІІ ст. часто називали іноземці.

Так, наприклад, Едвард Кларк, професор Кембриджського університету в своїй книзі «Подорож до Росії, Криму й Туреччини» (Лондон, 1812 р.) писав:

«Ми зустріли валки українців, що різняться під кожним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхетна раса. Вони виглядають кріпкіше та краще від москалів і перевищують їх у всьому, де лиш може одна кляса людей може перевищувати другу. Вони є чистіші, запопадливіші, чесніші, благородніші, ввічливіші, відважніші, гостинніші, побожніші та менш забобонні…

Хати на Україні чисті і білі, як в Уельсі…Нарід на Україні нагадує верховинців із Шотландії… За столом українського селянина більша чистота, аніж за столом у московського князя…».

Російський вчений Василь Зуєв, який у 1781-1782 рр. за дорученням імперської академії наук подорожував Україною, подав цікаві відомості, головним чином, про Слобожанщину. Він виразно зазначив, що на Харківщині народ своєю мовою, одягом і звичаєм зовсім відмінні від росіян. Зокрема про оселі слобожан він говорить, що вони досить розлогі, всі будівлі дерев′яні, вимазані зовні глиною і вибілені; всередині хат дуже чисто.

Найбільшої уваги серед подорожніх, які відвідали Україну, заслуговує праця Йогана Георга Коля (1808 -1878 рр.), німецького вченого й мандрівника, який проїхав усю Україну від Харкова до Одеси і від Одеси до Перемишля. Не

 

раз  торкаючись  взаємовідносин  між  українцями  і  росіянами,  вказує  на  їх різницю, при чому підкреслює культурну перевагу українців над «москалями».

«Відраза Українців до Москалів, їхніх гнобителів, є