Краєзнавство

«Просвіт», а на середину 1919 р. їх уже діяло 300, окремі  з яких  мали по декілька філій. Природо, що центром культурно-освітнього життя губернії був Харків. У ньому працював університет, 5 інститутів, велика губернська бібліотека та десятки інших культурних і освітніх закладів. Навесні 1917 р. за ініціативи Д. Багалія (голова), І. Світличного (секретар), М. Сушицького, Д. Зеленіна та інших відомих діячів науки і культури краю було засновано товариство «Просвіта» ім. Г. Квітки-Основ’яненка. Оскільки культурно- освітня сфера міста була, як на той час, досить розвинена, то «Просвіта» у своїй діяльності, на початковому етапі своєї роботи, поставила такі завдання:

 

Для  вирішення  поставлених  завдань,  насамперед,  необхідно  було підготувати нові педагогічні кадри та налагодити систему перепідготовки працюючих освітян, які б могли вести україномовне навчання. Реалізовуючи цю програму, «Просвіта» допомогла організувати, учительські курси при Харківському університеті. До роботи на них були залучені викладачі української  філології  О.  Синявський,  Л.  Булаховський,  П.  Ковалевський,

 

розширювалася підготовка учителів-україністів і на історико-філологічному факультеті. Курси діяли на постійній основі. На них водночас навчалося понад

300 освітян Харкова, а також група учителів з губернії. Наприклад, одна вчителька,  щоб  потрапити  на  курси,  а  вона  мешкала  на  віддаленому  від залізниці хуторі, прийшла пішки до Харкова, подолавши при цьому 120 км.

За кошти «Просвіти» в місті було відкрито українську гімназію ім. Б.Грінченка, засновано декілька початкових шкіл. За клопотанням Ради товариства «Просвіти» восени 1917 р. у школах міста розпочалося уведення вивчення українознавчих дисциплін: української мови, літератури, історії, географії,  культури  України.  Забезпечуючи  їх  вивчення  необхідною літературою «Просвіта» закупила для друкування книжок значну кількість паперу  і  замовила  їх  видання  у  місцевій  друкарні.  Фінансово  підтримувала

«Просвіта» газету «Рідне слово». На її сторінках систематично друкувалися матеріали, спрямовані на підтримку української освіти нашого краю. Коштом товариства було також надруковано серію книжок і брошур з творами українських письменників. Видано близько 35 тисяч примірників плакатів та листівок і розіслано у просвітні осередки міста і губернії. У цих друкованих матеріалах пропагувалася необхідність підтримки та подальшого розвитку української школи.

 

Заходи  «Просвіти»,  місцевих  органів  влади,  різних  громадських  організацій щодо формування української школи у Харкові сприяли тому, що впродовж

1917-1919 рр. у місті відкрилося або перейшло на україномовне викладання 11 із

122 шкіл. З 23,5 тис. учнів в українських школах навчалося 3,2 тис., а навчання проводило 100 учителів-україністів.

 

«Просвіта», враховуючи рішення урядів УНР та Української Держави, надавала організаційну і практичну допомогу по створенню у місті системи дошкільного виховання. За 1917-1919 рр. таких дошкільних закладів у Харкові було відкрито близько 20 та декілька десятків кімнат дитини на заводах і фабриках. Для роботи у них готувалися педагоги дошкільного виховання. Дитсадки створювалися як українські, так і для дітей національних меншин.

«Просвіта» брала участь у розбудові профосвіти в місті. Товариство допомагало відкривати у старших класах вищих початкових шкіл та гімназіях. За професією навчання у них було переважно зорієнтовано на надання первинних навиків підростаючому поколінню для роботи на підприємствах легкої або важкої промисловості. Поступово у професійні класи, а потім і у автомобільні профучилища уводилося україномовне викладання.

Для малограмотних або неписьменних «Просвіти» організовували курси ліквідації  неписьменності,  вечірні,  недільні  школи.  Практикувалася  і  така

 

форма боротьби з неписьменністю як організація у бібліотеках, клубах, при

«Просвітах»вечорівчитанняхудожньоїлітературидлянеписьменних громадян.

Вагомим засобом підвищення загального рівня населення були бібліотеки. У Харкові у 1917 р. діяла губернська бібліотека. Її фонди нарахували  понад  200  тис.  найменувань  різної  літератури  та  періодичних видань. Для бібліотечної мережі закуповувалися книги на ринках, у букіністичних магазинах, серед яких було багато і старовинних та рідкісних видань. Фонди бібліотек поповнювалися також українською періодикою.

УХарковівеликоюпопулярністюкористувалосякіно.«Просвіта»

підтрималаініціативустворенняуХарковікіноакадемії.Допомагала

«Просвіта» поширювати кіно у сільську місцевість губернії. З цією метою діяло кілька мандрівних кінотеатрів. Вагоме місце

 

у роботі «Просвіти» ім. Г. Квітки- Основ'яненка займала проблема розвитку українського образотворчого мистецтва та налагодження охорони й збереження пам'яток  культури  від  нищення, пограбування і вивезення за рубіж. Багато цінностей було вивезено до Росії під час українсько-більшовицької війни зимою 1917-

1918 рр. У товаристві цим питанням займалися безпосередньо мистецькі та музейні комісії. У них працювали Д. Багалій, А. Покровський, В. Штефенко, О. Федоровський та інші відомі діячі науки та

мистецтва.

 

За участю комісії, місцевих органів влади, зацікавлених організацій, відомого художника С. Васильківського влітку 1918 р. у Харкові було відкрито музей «Слобідської України» і зібрано до його фондів понад 600 полотен різних шкіл живопису Європи і Азії, у тому числі особисті роботи С.Васильківського та частина полотен його приватної колекції.

 

«Просвіта» організувала для працівників державних установ постійнодіючі україномовні курси. На них водночас навчалося близько 300 державних службовців, керівників профспілкових, кооперативних організацій, закладів культури Харкова та інших міст губернії.

Важливим напрямком розбудови освіти у ці роки було видання такої літератури, на сторінках якої широка громадськість могла прочитати правду про історію українського народу, були відображені здобутки культури, особливості природи та економіки рідного краю. Цю складну й водночас патріотичну  роботу  взяв  на