Краєзнавство

«Попередні правила...» визначали, загальну професійну та територіальну структуру освіти, яка мала складатися з навчальних закладів чотирьох рівнів: спочатку йшли приходські училища, далі повітові училища, над ними гімназії в губернських  містах  і  як  вершина  піраміди  –  університети  в  ролі  головних

 

наукових і навчальних осередків учбових округів.

Упродовж 1803-1804 рр. В.Н.Каразін устиг зробити:

 

Проте, у червні 1804 р., звинувачений у перевищенні повноважень і перевитратах коштів, В. Каразін іменним царським повелінням був відсторонений від університетських справ з офіційною доганою.

Офіційно Харківський університет розпочав свою діяльність лише 17 січня 1805 р. З того часу ця дата стала вважатися офіційним університетським  святом,  яке  відзначалося,  з  деякими  перервами, упродовж уже понад двохсот років.

Церемонія відкриття університету була приурочена до чергових загальних

зборів слобідського дворянства, яка тривала впродовж трьох днів й включала публічні промови, молебні, святкові процесії, народні гуляння та феєрверк.

Відкриття університету в Харкові одразу вплинуло на зовнішній вигляд міста. У ньому почали з'являтися нові будинки, що належали професорам і чиновникам, службовцям і ремісникам, а також навчальні та допоміжні корпуси. Бульвар, влаштований на Університетській гірці, став першим бульваром у Харкові, що приваблював масу публіки. Гордістю Харківського університету  й  міста  Харкова  став  і  ботанічний  сад,  що  виник  завдяки

 

ініціативі попечителя Харківського навчального округу Северина Потоцького. Власне, слід говорити про два започаткованих ним сади – університетський та міський (нині сад імені Т. Шевченка в центрі міста). Останній створювався іноземними фахівцями на гроші, пожертвувані університету місцевою громадськістю для відпочинку та гулянь місцевої публіки. Саджанці для міського саду привозилися із Криму, Білої Церкви (маєтку графині Браницької).

Першим  ректором  університету  був  призначений  професор словесності Іван Степанович Ризький. Серед перших студентів було всього

57   чоловік.   Проте   з   кожним   роком   число   студентів   збільшувалося,   а університет поступово перетворився на центр освіти краю. Дещо згодом Харків став центром Харківського навчального округу, до якого входили дев'ять губерній: Слобідсько-Українська, Полтавська, Катеринославська, Миколаївська, Таврійська, Орловська, Курська, Воронізька, дві області Війська Донського і Війська Чорноморського. З 1818 р. університетові підпорядковувалися навчальні заклади Київської, а з 1825 р. – Астраханської губерній, Кавказької області, Грузії і Бесарабії.

Середвсесвітньовідомихнауковців,якіуХІХст.працювалив

університеті:

 

Відкриття Харківського університету дало поштовх до розвитку освіти на Слобожанщині та перетворення Харкова на центр освіти краю, для якого він ставав головним осередком наукового та культурного життя.

 

8.3. Розвиток середньої освіти в Харківській губернії у ХІХ столітті

Протягом ХІХ ст. на Харківщині йшов процес відкриття різноманітних навчальних закладів, які відбавили запити тогочасного суспільства. Розвитку початкової та середньої освіти краю сприяло створення єдиної системи освіти від початкової школи до університету. З 1828 р., коли було прийнято новий статут про початкову та середню освіту, на Харківщині сформувалася триступенева система середньої освіти, відокремивши одна від одної учнів за

станової ознакою:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Існують  дані,  які  свідчать  про  велику  зацікавленість  юнацтва  набути освіту.  На  той  час  у  місті  функціонувало  12  навчальних  закладів,  з  яких:  5

державнихта7приватних.До

 

 

державних належали: університет, інститут шляхетних дівчат, губернська гімназія, повітове училище і духовний колегіум.

До середніх чоловічих шкіл у Харкові в XIX ст. належали гімназії, Харківський колегіум,  реальне  та  комерційне училища.  У  гімназії  навчались  діти дворян та чиновників. До програми навчання були включені: латинська, французька та німецька мови, географія, історія,  математика,  фізика,  малювання та ін. У гімназії учні одержували відомості, які були їм необхідні для слухання університетських лекцій, а також щодо етикету вихованої людини. Оскільки Харківська губернська гімназія була перевантажена учнями, у 1841-1842

 

На кінець першої чверті XIX ст. в

університеті навчалось 300 студентів, в інституті шляхетних дівчат – 100, в гімназії – 631, у повітовому училищі – 410, у двох чоловічих пансіонах – 220, а у трьох жіночих – 180. Усіх учнів було 2130 чоловік на 15000 населення, тобто

14%, що становить дійсно високий показник. Крім того, існували ще сирітські відділення для навчання солдатських дітей. На долю двох вищих навчальних закладів приходилось 804 чоловіки, середніх шкіл – 2525 чоловік, нижчих учбових закладів - 2712 чоловік. Жінки складали:0% – у вищих школах, 47% – у середніх і 36% – у нижчих.

 

рр. було створено другу гімназію. У кінці 1876 р. при ній було відкрито спілку; головною метою якої стала турбота про малозабезпечених учнів: внесок плати за навчання та видання їм підручників, надання одягу, їжі, житла.

Ще одним джерелом знань харків’ян стали реальні училища. У 1882 р. Олександром II був затверджений статут реальних училищ, який поклав кінець існуванню реальних гімназій, призначених давати юнакам, що навчалися, загальну освіту, пристосовувати їх до практичних потреб і