Краєзнавство

 

патріотична позиція була зумовлена співробітництвом із видавництвом громадських діячів та видатних вчених Харкова – О. Єфіменко, М. Сумцова, Г. Хоткевича, О. Синявського, Ф. Шміта із головою правління Союзу Д. Гасенком та членами правління В. Рубінським та П. Шніпко. Д. Багалій очолював спеціальну  видавничу  комісію,  і  який,  як підмітив М. Сумцов, поставив українське видавництво на міцний ґрунт.

Протягом1918р.світпобачили

 

 

Восени 1918 р., коли в Україні розгорнулася дискусія про надання російські мові

статусу другої державної мови, «Просвіта» Харкова виступила активним поборником відстоювання єдиної державної мови – української.

 

надзвичайно  важливі  видання:  «Історія  Слобідської  України»  (Д.  Багалій),

«Короткий нарис української мови» (О. Синявський), «Слобожане. Історико- етнографічна розвідка» (М. Сумцов), «Местные финансы» (О. Марков), колективний краєзнавчий посібник «Природа и наеление Харьковской губернии» (укладачі – професори М. Сумцов та В. Талієв, приват-доценти О. Федоровський та В. Барвінськй, В. Аверін, І. Ємельянов). У передмові до краєзнавчого посібника «Природа и население Слобоской Украины» професор В. Талієв писав:

 

«Нині перед населенням України і зокрема Слобожанщини сходить зоря нового життя.   Його   творчій   продуктивній   діяльності   відкривається   широкий простір, не пов’язаний з насильницькими політичними путами. Але для його потрібно  знати  свій  край,  його  минуле,  його  природу,  його  позитивні  і негативні   сторони.   Стара   російська   історія   була   малосприятлива   для

«самодіяльності» й знайомства з власною вітчизною, яка перебувала у повній зневазі.Тепер такого не має бути».

 

У планах було видання літератури за тематичними напрямами. На жаль, денікінський режим, а згодом нове вторгнення більшовиків та встановлення радянської влади припинило діяльність патріотичного видавництва.

Поряд з харківською «Просвітою» активно діяли багато інших просвітніх організацій у містах, повітових центрах і селах губернії. За приклад  можна  взяти  Богодухівський  повіт.  У  ньому  на  258  сіл  діяло  36

«Просвіт», кожна з яких мала по декілька філій. Просвітницькою роботою в повіті  було  охоплено  майже  половина  населених  пунктів.  Особливо  плідно серед просвітніх організацій повіту працювала «Просвіта» села Прохорівки. Це товариство утворилося у квітні 1917 р. і до його вступило 150 жителів села.

«Просвіта» мала також три філії у сусідніх селах, у яких працювало 160 активних членів. За фінансової підтримки «Просвіти» нижчу початкову школу

 

було реформовано у семирічну гімназію. Закуплено для шкільної бібліотеки 600, серед інших й україномовних, підручників, підготовлені для роботи у гімназії учителі з необхідним рівнем кваліфікації. Піклуючись про підростаюче покоління, «Просвіта» відкрила у селі дитсадок з упорядкованою системою  педагогічного  і  фізичного виховання малят.  На  Харківщині  таких активних організацій у кожному повіті діяло десятки. Зокрема, «Просвіта» с. Слобода- Барвінкова Ізюмського повіту відкрила у своєму   селі   українську   гімназію,   вечірню

школу, курси українознавства для керівників

 

 

У Сумському повіті було засновано мережу бібліотек,

хат-читалень, клубів, гуртків

художньої самодіяльності, а в Сумах - Український народний університет. У жовтні 1918 р. цей громадський навчальний заклад, за рішенням повітового з'їзду товариств «Просвіта», був реформований у повноцінний вуз. У його

структурі діяли історичний та філологічний факультети.

 

місцевих органів влади, бібліотеку, клуб. Заснувала велику групу і художньої самодіяльності, для керівництва якою запросили навіть спеціаліста з Києва і визначили йому оплату праці у 500 крб. на місяць. Це була на той час досить висока зарплата, бо 1 пуд (16 кг.) крупи на базарі коштував від 7 до 10 крб. Велика і впливова «Просвіта» діяла у Сумах, яка до того ж мала десять філій у селах повіту.

Отже,  «Просвіти»  Харківщини  до  денікінського  вторгнення  в губернію у 1919 р. провели значну культурно-освітню роботу, спрямовуючи свою діяльність на видання української літератури та періодичних видань.

«Просвітами» Слобожанщини було відкрито:

 

Однак із вторгненням на Харківщину денікінських військ (червень 1919 р.), а згодом і видання військовим командуванням наказу № 22 (вересень 1919 р.)   «Про   обмеження   вивчення   української   мови   у   системі   освіти   у

 

Катеринославській, Харківській, Курській, Полтавській губерніях», діяльність «Просвіт» Харківщини, як носіїв національної культури, було згорнуто майже повністю.

Проте,вжевпродовжзимово-весняногоперіоду1920р.майжевсі

«Просвіти», закриті денікінцями, відновили свою роботу і у доповнення до них, у кожному повіті утворилися десятки нових. Активну участь у відродженні

«Просвіт» продовжували брати діячі науки, культури, інтелігенція, населення. Наслідком їх спільних зусиль стало те, що до початку 1921 р. просвітніх товариств на Харківщині діяло уже близько 450.  Зокрема, до осені 1920 р. лише у сфері позашкільної освіти розпочало діяти 100 вечірніх шкіл, 400 курсів лікнепу, 5 народних університетів, 1050 бібліотек і хат-читалень та багато інших освітніх осередків. Ця мережа освітніх закладів сприяла тому, що кількість неписьменного і малограмотного населення краю помітно зменшилася.  З  урахуванням  роботи  з  ліквідації  неписьменності  попередніх років, до початку 1921 р., залежно від повіту, чисельність неписьменного населення скоротилася на 40-60 відсотків.

Висновок: розвиток освіти на Слобожанщині впродовж другої половини ХVІІ - початку ХХ ст. тривав безперервно.