Кримінальна відповідальність за злочини проти волі, честі та гідності особи

Структура дипломної роботи: Три розділи, поділені на чотири підрозділів, Вступ, Висновки та Список використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 99 сторінок, з них 15 сторінок Список використаних джерел.

 

 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю [1]. Це лаконічно відтворює зміст концептуальних засад преамбули Загальної декларації прав людини [2], де проголошено «віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості», а також «визнання гідності, притаманної всім членам людської сім’ї, та рівних і невід’ємних їхніх прав». Щойно наведені постулати відображено також у преамбулах Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [3] та Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права [4].

Крім того, в розділі ІІ Основного закону України, який має назву «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» закріплено достатньо широкий та різноманітний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини і громадянина. До їх числа, зокрема, належать: право кожної особи на повагу до її гідності (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29).

Орієнтири національного законодавства на міжнародні стандарти в галузі прав людини та подальша інтеграція України до Європейського Союзу, за визначенням О. С. Субботенка, покладають на нашу країну певні обов’язки, пов’язані з реальним забезпеченням проголошених Конституцією України прав та свобод людини і громадянина, однією із гарантій яких є встановлення кримінальної відповідальності за їх порушення [5, c. 13].

Беззаперечним є зв’язкок гідності з іншими правами та свободами людини. Спробуємо переконатися в цьому, звернувшись до рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 р. № 11-рп/99 (справа про смертну кару). У рішенні цього поважного судового органу зазначено, що «невід’ємне право кожної людини на життя нерозривно пов’язане з її правом на людську гідність» [6]. Власне тоді постало питання щодо конституційності призначення смертної кари як виду покаранння, що принижує людську гідність. Таким чином, 29 грудня 1999 р. Конституційний Суд України визнав, що смертна кара суперечить Конституції України, чим остаточно закрив шлях до її відновлення. Відсутність смертної кари є обов’язковою умовою для перебування держави в Раді Європи. Це стало однією з причин скасування смертної кари в Україні, де мораторій на виконання смертних вироків уперше почав діяти в 1995 році, незадовго до вступу до цієї міжнародної організації.

Воля, честь та гідність особи охороняється кримінально-правовими засобами всіх держав. Так, у Кримінальному кодексі України (далі – КК України) [7] міститься розділ III, що має назву «Злочини проти волі, честі та гідності особи», за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність.

Принагідно зазначимо, що в науці кримінального права обстоюється позиція про те, що терміни «об’єкт злочину» та «об’єкт кримінально-правової охорони» не є тотожними [8]. Наприклад, С. Лихова та С. Морозюк стверджують, що поняття «об’єкт кримінально-правової охорони» ширший і є первинним щодо поняття «об’єкт злочину», тому що кримінальний закон бере під свою охорону відповідні інтереси, і лише потім вони стають безпосереднім об’єктом злочину в разі злочинного посягання на них або можуть не бути ними взагалі в разі їх порушення внаслідок діянь неосудних осіб або осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, хоча вони і охороняються кримінальним законом [9, с. 56].

За висновками П. П. Андрушка, об’єкт кримінально-правової охорони являє собою поняття (категорію) абстрактне, неконкретизоване: це той феномен, який законодавцем визнається цінністю для суспільства і держави і, на його думку (волевиявлення), потребує охорони кримінально-правовими засобами. Тоді як об’єкт конкретного злочину конкретний – це та конкретна цінність, визнана такою законодавцем, якій заподіяна істотна шкода конкретним злочинним діянням чи створена загроза заподіяння такої шкоди [8, c. 8].

Підтримуючи прагнення учених, можемо дійти висновку, що об’єктом кримінально-правової охорони є воля, честь і гідність особи, які охороняються кримінальним законом, а об’єктом конкретного злочину є воля, честь і гідність конкретної особи.

Предмет дослідження, серед іншого, вимагає визначення семантичного змісту тріади термінів «воля», «честь», «гідність» (наш курсив – О. Г.), оскільки в чинному вітчизняному законодавстві відсутні відповідні дефініції.

Спершу, звернемося до визначення волі особи, що охороняється кримінально-правовими засобами. В одному зі словників української мови її трактують як:

1) здатність людини свідомо керувати своїми діями заради досягнення мети; наполегливість у досягненні чогось;

2) бажання, наказ;

3) право розпоряджатися на свій розсуд; влада;