Кримінальна відповідальність за злочини проти волі, честі та гідності особи

За визначенням Б. В. Здравомислова, гідністю є повага високих моральних якостей в самому собі [27, с. 74].

В. А. Бортник пояснює її як невід’ємну цінність самої людини з моменту її народження, усвідомлення своїх кращих якостей і свого суспільного і правового стану [28, с. 58]. І. І. Качала визначає гідність як усвідомлення людиною як носієм сукупності певних моральних, професійних світоглядних та інших якостей своєї суспільної цінності, що дає їй підстави для самоповаги [22, с. 250].

На думку О. С. Субботенка, гідністю є найвища соціальну цінність, невід’ємна складова духовних потреб людини, що полягає у власному оцінюванні особистих рис та якостей, що потребує визнання і поваги з боку інших осіб [5, с. 31].

Таким, що потребує з’ясування є питання про визначення поняття честі. Так, в одному зі словникових джерел її витлумачено як:

1) сукупність вищих моральних принципів, котрими людина керується в своєму особистому житті та громадській, професійній діяльності;

2) повага, пошана, визнання кого-небудь;

3) те, що дає право на шану, повагу, визнання [10, c. 957].

В одному з новітніх джерел поняття честі визначено як найвищу соціальну цінність, невід’ємну складову духовних потреб особи, що полягає в оцінюванні суспільством рис та якостей особи, що прагне підтримати своє позитивне реноме [5, c. 31].

Враховуючи викладене, можемо дійти висновку, що поняття честі та гідності є тісно пов’язаними, але кожне з них має власний зміст. Честю є сукупністю рис, які характеризують позитивні якості, якими керується особа в своїй поведінці. Гідністю є усвідомлення особою як носієм сукупності певних моральних, світоглядних, професійних та інших ознак своєї суспільної цінності, що створює в неї підстави для самоповаги.

КК України передбачає відповідальність за вчинення таких злочинів проти волі, честі та гідності особи:

1) незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146) ;

2) захоплення заручників (ст. 147) ;

3) підміна дитини (ст. 148) ;

4) торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149) ;

5) експлуатація дітей (ст. 150) ;

6) використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1);

7) незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151).

У межах цього розділу нашого дослідження лише зазначимо, що з об’єктивної сторони злочини проти волі, честі та гідності особи за загальним правилом можуть бути вчинені шляхом активної поведінки – дії. Для деяких із них обов’язковою ознакою вчинення злочину є спосіб (використання обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи – ст. 149 КК України) або місце (психіатричний заклад – ст. 151 КК України).

Із суб’єктивної сторони зазначена група злочинів може бути вчинена лише з прямим умислом. Певні з них обов’язковою ознакою вчинення злочину передбачають мотив (корисливий або інший особистий мотив – ст. 148 КК України) чи мету (отримання прибутку – ст. 150 КК України).

За загальним правилом суб’єктом злочинів проти волі, честі та гідності особи є фізична особа, осудна, яка досягла 16-річного віку. За вчинення злочину, передбаченого ст. 147 КК України (захоплення заручників), відповідальність настає з 14 років. Деякі із групи злочинів, що розглядаються, можуть бути вчинені лише спеціальним суб’єктом (ст. ст. 150-1, 151 КК України).

У спеціальній літературі злочини проти волі, честі та гідності особи визначають як передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні умисні діяння, що посягають на особисту волю, честь та гідність особи [29, с. 78].

У науковій літературі не існує єдиної чіткої класифікації злочинів проти волі, честі та гідності особи, передбачених III розділом Особливої частини КК України. Так, О. В. Корнієнко, класифікуючи відповідні діяння, до злочинів проти волі відносить ті, які передбачені ст. ст. 147-149 та 151 КК України. Діяння, передбачене ст. 150 КК України, не обґрунтовуючи своєї позиції відносить до злочинів проти волі, честі та гідності особи [30, c. 51]. М. І. Хавронюк у підручнику з кримінального права не здійснює їх класифікації, а лише розглядає вказані злочини в межах параграфу «Окремі види злочинів проти волі, честі та гідності особи»[31, c. 80]. Ураховуючи специфіку безпосередніх об’єктів, у підручнику з кримінального права за редакцією В. В. Сташиса, В. Я. Тація виокремлено такі групи злочинів проти волі, честі та гідності особи: 1) незаконне позбавлення волі або викрадення людини, захоплення заручників, підміна дитини та незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. ст. 146-148, 151 КК України) ; 2) торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, експлуатація дітей та використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. ст. 149, 150, 150-1 КК України) [29, с. 78]. Остання класифікація знайшла опонентів через відсутність у ній якогось чіткого критерію [32, c. 171].

У цьому ж аспекті деякі вчені скептично запитують, чи відповідає назва III розділу Особливої частини КК України його змісту? На їх думку, вона неповною мірою відповідає, оскільки честь та гідність особи не є безпосередніми об’єктами жодного із злочинів, передбачених цим розділом [33, c. 597].

На нашу думку, злочини проти волі, честі та гідності особи доцільно умовно поділити на такі групи:

1) злочини проти волі, честі та гідності повнолітньої