Ландшафтознавство

У повоєнному СРСР пріоритетного розвитку набуло картографування ландшафтів. Й хоча О. Григор'євим, С. Калєсніком, М. Солнцевим та ін. була висловлена низка важливих думок щодо часових змін і динамічних процесів у ландшафті, ця проблема мала у той час другорядне значення. Інтерес до неї значно посилився після проведення VII-ої Всесоюзної наради з ландшафтознавства (м. Перм, 1974), присвяченій виключно динаміці ландшафту. Після нього широко розгорнулося створення ландшафтознавчих стаціонарів, дослідження закономірностей протікання процесів ерозії, заболочування та ін. у ландшафтах, вивчення їх змін внаслідок діяльності людини тощо. Почали досліджуватися окремі проблеми динаміки ландшафтів – їх стійкість, прогнозування можливих змін та ін. (Д. Арманд, Н. Беручашвілі, Г. Міллер, В. Преображенський та ін.).

Вагомий внесок у розробку динамічного ландшафтознавства зробив академік В. Сочава та його учні – А. Краукліс, В. Міхеєв, В. Снитко та ін. Сочава вважав, що предметом сучасного ландшафтознавства є геосистема, визначальною рисою якої є динамічність і самоорегулювання (див. § 2. 3). Для їх дослідження Сочава ввів у ландшафтознавство низку важливих теоретичних концепцій і положень – інваріанту, епіфації, факторально-динамічних рядів та ін. Чимало з них були запозичені В. Сочавою та А. Крауклісом з екології.

У сучасному ландшафтознавстві динаміка ландшафту вивчається на основі новітніх загальнонаукових теорій. Серед них особливе значення мають близькі за змістом теорії нерівноважної термодинаміки, самоорганізації та синергетики. В їх світлі ландшафт постає як динамічна система, далека від стану рівноваги, запорукою цілісності якої є процеси самоорганізації.

Динаміка – слово давньогрецького походження (гр. DYNAMIKOS – сильний; той, що відноситься до сили) й у загальнонауковому розумінні означає будь-які часові зміни певного об’єкта безвідносно їхньої тривалості, характеру протікання і наслідків для самого об’єкту та його оточення. Ландшафт є комплексом настільки складним, що його динаміка має дуже багато різних проявів. Кожен із них вимагає дослідження ландшафту на основі відповідних концепцій і різними методами. Так, з'ясування закономірностей у динамічних змінах ландшафтних комплексів протягом доби й року вимагає стаціонарних ландшафтознавчих досліджень. Для цього в межах певного ландшафтного комплексу (здебільшого – елементарної територіальної одиниці ландшафту) або у декількох таких комплексах ведуться багаторічні спостереження за змінами широкого набору його характеристик. Одержані дані дають багатий матеріал для наукових узагальнень.

Подібні дослідницькі методі практично неможливо застосувати при вивченні динамічних змін ландшафту, які проявляються у більших часових масштабах – протягом десятків і сотень років. Для цього використовують інший арсенал конкретно-наукових методів, значна частина яких ґрунтується на порівняльно-географічному методі досліджень, математичному моделюванні динамічних систем та ін. Дослідження змін ландшафтних територіальних структур – зміщення місцеположення меж між ландшафтними комплексами, динаміку їх площ та конфігурації тощо, вимагає своїх дослідницьких прийомів.

Отже, як з точки зору організації досліджень динаміки ландшафту, так і задля наукової систематизації одержаних даних, доцільним виявилось розрізняти різні види динаміки ландшафтів. У науковому ландшафтознавстві та ландшафтній екології прийнято розрізняти функціональну динаміку ландшафтних комплексів, або їх функціонування, та етологічну динаміку, або власне динаміку ландшафтних комплексів. Склалася також традиція розрізняти між динамікою та еволюцією ландшафту. Спершу дамо визначення цих понять, а у відповідних параграфах навчального посібника розглянемо їх зміст докладніше.

Функціональна динаміка (функціонування) ландшафту – це сукупність процесів переміщення, обміну та трансформації речовини та енергії в ньому. Основними процесами, що визначають функціонування, вважають трансформацію сонячної енергії, вологообіг, обіг мінеральних речовин у ландшафті та ін. (Н. Беручашвілі, К. Дьяконов, А. Ісаченко та ін.).

Етологічна динаміка ландшафту (від «етологія» – наука про поведінку) розуміється як послідовність змін станів ландшафту. Ландшафт у будь який момент часу знаходиться в певному стані. Ці стани не є сталими, а змінюються у певному напрямі, можуть циклічно повторюватися, відновлюватись тощо, й завдання етології ландшафту – з'ясувати закономірності цих змін.

Відмінність функціонування від етологічної динаміки полягає в тому, що при аналізі функціонування головна увага зосереджується на процесах, які протікають у ландшафті, а при дослідженні його динаміки – на змінах ландшафту як цілого. Таке дослідження здебільшого пов’язане із виділенням станів ландшафту та простежуванням послідовності їх змін. Отже, основним поняттям функціональної динаміки є процес, а етологічної – стан ландшафту.

За тривалістю динамічних процесів у ландшафті розрізняють його добову, сезонну та багаторічну динаміку. Добова динаміка включає зміни ландшафту, які простежуються протягом доби. Основним її чинником є обертання Землі навколо своєї осі. Сезонна (внутрішньорічна) динаміка – це зміни ландшафту протягом року, спричинені переважно обертанням Землі навколо Сонця та деякими іншими процесами атмосферної циркуляції. Багаторічна динаміка – це процеси та зміни у ландшафтів, для реалізації яких потрібен час, що займає декілька років. Прикладами таких змін є заболочування ландшафтних комплексів, їх засолення, зміна лісової рослинності на трав'яну, або навпаки – процес їх заростання лісом, деградація ландшафту внаслідок їх поступового забруднення техногенними елементами, використання під ріллю, рекреаційні угіддя тощо.

Крім видів динаміки ландшафту, які виділяються за тривалістю процесів, прийнято розрізняти між динамічними та еволюційними змінами ландшафтів й відповідно відрізняти динаміку від еволюції. Динамікою вважають зміни ландшафту, які є зворотними, на відміну від незворотних, які розглядаються як еволюція або розвиток ландшафту В рамках динаміки ландшафт лишається “самим собою”, його структури кардинально не змінюються, тоді як еволюція свідчить про їх незворотні