Ландшафтознавство

Таксономічна система одиниць конекційного ландшафтознавчого районування наведена на рис. 22.

Таксономічною одиницею конекційного районування найменшого рангу є конекційний ландшафтний район. Він виділяється як сукупність пов’язаних односпрямованими горизонтальними потоками ландшафтних смуг і часто відповідає парадинамічному підрайону (див. § 3. 4). В межах конекційного району горизонтальні потоки мають не тільки один напрямок, але й близьку інтенсивність. Через це він також однорідний за складом сучасних і потенційно можливих фізико-географічних процесів, які цими потоками зумовлені. Рис. 19 дає уявлення про розміри та головні принципи виділення конекційних районів.

  

 

Конекційні райони можуть об’єднуватися або в області, або в сектори. В один конекційний ландшафтний сектор об’єднуються райони, які мають загалом однаковий напрямок горизонтальних потоків, але відрізняються за їх інтенсивністю та складом фізико-географічних процесів, які цими потоками зумовлені. Наприклад, конекційні райони південного макросхилу Головної Кримської гряди відрізняються між собою за стрімкістю схилів, їх формою, геологічною будовою та деякими іншими рисами, які зумовлюють те, що фізико-географічні процеси мають тут свої закономірності й дещо різний характер прояву. Однак ці конекційні райони мають однаковий напрямок потоків і подібні за своєю позиційно-динамічною та парагенетичною ЛТС. На основі цієї динамічної подібності вони й об’єднуються в конекційні сектори.

Конекційна ландшафтна область має інший характер динамічної цілісності. Її складають конекційні райони, відмінні за напрямком горизонтальних потоків, але сильно пов'язані ними. Здебільшого конекційна область має одну спільну для всіх чи більшості районів область народження потоків (саме це й дало підстави назвати цей конекційний регіон областю). Часто нею є привододільний ландшафтний ярус, від якого горизонтальні потоки спрямовані по різні сторони і формують парадинамічний район. Через це конекційна область часто відповідає одному або декільком суміжним парадинамічним районам.

Як видно з рис. 22, конекційний сектор і область є ландшафтними регіонами одного рангу й складаються безпосередньо з конекційних районів. Але характер зв'язків цих районів, а також природа цілісності сектору та області різні. Здебільшого в межах одного сектору його конекційні райони слабко пов'язані між собою горизонтальними потоками, але ці потоки односпрямовані, що й визначає його динамічну цілісність. В конекційній області маємо зворотне співвідношення – в ній потоки різноспрямовані, але завдяки цьому поєднують конекційні райони між собою у територіальну цілісність.

Конекційний ландшафтний пояс складають конекційні сектори та області, подібні за домінуючими фізико-географічними процесами, що зумовлені горизонтальними потоками, та їх макропозицією щодо напрямків переносу речовини, областей народження та розвантаження потоків. У багатьох випадках контури цих ландшафтних одиниць мають видовжену форму і тяжіють до певного діапазону висот. Ці дві обставини й дали підстави назвати їх конекційними поясами, хоча вони можуть набувати й іншої форми – близької до ізометричної, кільцевої та ін.

Конекційна ландшафтна система являє собою частину території, в межах якої конекційні пояси тісно пов'язані загалом односпрямованими горизонтальними потоками. У більшості конекційних систем ці потоки проявляють себе й в однаковому складі переважаючих фізико-географічних процесів. Наприклад, Лівобережно-Причорноморська конекційна система цілісна не лише за напрямом потоків, але й за домінуючими процесами, в яких ці потоки знаходять свій прояв. Цими процесами є субгоризонтальний переніс ґрунтових та підземних вод. Подільська конекційна система також однорідна за горизонтальними процесами потокової природи – тут домінують процеси поверхневого стоку.

Однак не рідкісними є й конекційні системи, пояси яких тісно пов'язані односпрямованими горизонтальними потоками, але ці потоки реалізуються в різних процесах. Наприклад, весь Кримський півострів являє собою одну конекційну ландшафту систему. В її межах окремі конекційні пояси пов'язані у динамічні цілісність речовинними потоками, однак ці потоки реалізуються у різних процесах. Так, Тарханкутський, Центрально-Кримський, Зовнішньокуестовий та інші конекційні пояси, що займають вище гіпсометричне положення, сильно пов'язані між собою процесами площинного стоку, а їх зв'язок із Присивашським поясом забезпечується підгрунтовими потоками.

Конекційна ландшафтна система є територіальною одиницею регіонального рівня розмірності. Очевидно, вона є близькою до парадинамічної мезосистеми, яку передбачував Ф. Мільков у своєму ряду парадинамічних ландшафтних систем. Отже, на вищому (субконтинентальному) щаблі районування конекційні системи можуть об’єднуватись у парадинамічні ландшафтні макро- та мегасистеми, виділені Ф. Мільковим.

 

 

1. Беручашвили Н. Л. Геофизика ландшафта. – М. : Высшая школа, 1990. – 287 с. (глави 1, 2, 4).
2. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір – К. : ВПЦ «Київський університет», 2005. – Т. 1. – 503 с. (§ 2. 3. 1, 2. 3. 4, 2. 4. 1, 2. 6. 3) ; Т. 2. – 431 с. (глави 3. 1, 3. 2, 3. 3, 3. 7, § 3. 8. 1, 3. 8. 2).
3. Гродзинський М. Д. Ландшафтна екологія. – К. :