Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

або вільно плавають на поверхні або в товщі води (наприклад, печіночний мох річчія плаваюча – Riccia fluitans). Річчія росте у вигляді заплутаної маси зелених вилчасто розгалужених ниток (рис. 2.51).

1 2 3

Рис. 2.51. Водні мохоподібні: 1 – фонтиналіс протипожежний (Fontinalis аntipyretica): а – загальний вид рослини, б – спорогоній, в – листок; 2 – річчія плаваюча (Riccia fluitans); 3 – річчіокарп плаваючий (Ricciocarpus natans)

Деякі рослини можуть поводитися і як гідрофіти, і як гігрофіти: наприклад, печіночник річчіокарп плаваючий (Ricciocarpus natans) може плавати на поверхні води або жити на вологому мулистому ґрунті по берегах водойм.

3. Відділ плауноподібні

Плауноподібні відносяться до вищих судинних рослин. Це багаторічні трав’янисті рослини, найчастіше зустрічаються у вологих хвойних і змішаних лісах. Плауноподібні – це рівноспорові або різноспорові рослини з коренями і стеблом, що галузяться дихотомічно, стебла густо всіяні жорсткими листками. Листки переважно прості, лише в деяких протолепідодендрових – вилчасті, дрібні.

Літом від стебла плауна вверх відходять безлисті гілочки, які несуть спороносні колоски. Спорангії містяться з верхнього боку спорофілів або при їхній основі. Тут у спорангіях після мейотичнго поділу утворюються гаплоїдні спори. Зі спор виростають дуже дрібні (2-3 мм) підземні безколірні заростки з ризоїдами. Через 15-20 років на верхній стороні заростка утворюються антеридії і архегонії. Після запліднення яйцеклітини дводжгутиковим сперматозоїдом з зиготи розвивається спорофіт.

Заросток у рівноспорових плауноподібних здебільшого добре розвинутий, часто підземний, у різноспорових плауноподібних заросток редукований, особливо чоловічий, який зовсім не виходить зі спори. Характерним для плауноподібних є чергування поколінь.

Плауноподібних поділяють на 2 класи – плаунові (Lycopodiopsida) і молодильники (Isoetopsida), що об'єднують 6 порядків, з яких 3 порядки представлені вимерлими формами, відомими лише у викопному стані.

Плауноподібні є однією з найдавніших гілок судинних рослин. Найбільшого розвитку плауноподібні досягли в кам'яновугільний період палеозойської ери, коли були поширені деревовидні плауни, наприклад, лепідодендрон та сигілярії, які утворювали ліси. Тепер існують лише трав'янисті форми плауноподібних. Сучасних плауноподібних налічують близько 450 видів, вони поширені у тропічній і помірних областях. В Україні зустрічаються 9 видів.

Клас плаунові (Lycopodiales) включає три порядки: протолепідендронові, астероксилові і плаунові. Лише останній порядок представлений сучасними видами.

Плаун, п'ядич (Lycopodium) – рід рослин родини плаунових класу плаунових. Багаторічні вічнозелені рівноспорові трав'я­нисті рослини з розгалуженими стеблами, заввишки до 25 см. Листки численні, дрібні, голчасті або лусковидні, без язичків, роз­міщені спірально або в 4 ряди. Спорангії двогнізді, розкриваються щілиною. Заростки бульбовидні, підземні. Близько 140 видів, поширені в тропічних, помірних та помірно-холодних областях земної кулі. В Україні – 6, з них найпоширеніший плаун булавовидний (L. clavatum) з повзучими стеблами, від яких відходять висхідні гілки; споролистки зібрані в довгі колос­ки. Спори його та деяких інших ви­дів використовують (під назвою «лікоподій») у медицині. Деякі плауни використовують як фарбуваль­ні рослини. Окремі плауни, наприклад, плаун баранець, отруйні.

Селагінелові (Selaginellales). Селагінела (Selaginella) – рід рослин порядку селагінелових від­ділу плауноподібних. Це трав'янисті різноспорові рослини з розгалуже­ним стеблом. Є понад 700 видів, поширені переважно в тропіках. В Україні (в Карпатах) два види – С. плау­новидна (S. selaginoides) і С. швей­царська (S. helvetica). Багато видів селагінел культивують як деко­ративні рослини в кімнатах і оран­жереях.

Клас молодильникові (Isoёtopsida) включає трав’янисті і деревні рослини, здатні до вторинного потовщення.

Порядок молодильникові (Isoёtales) включає одну родину, один рід молодильник (Isoёtes) з 62 видами.

Молодильник озерний (І. lacustris) – підводна рослина 8-25 см висотою (рис. 2.52). Стебло його коротке, цибулиноподібно потовщене. Листки сидять тісною спіраллю; всередині листків знаходяться повітряносні порожнини (зазвичай їх 4). В пазухах зовнішніх листків, біля їх основи, розвиваються мегаспорангії, далі розташовані листки з мікроспорангіями. Над спорангіями розвивається язичок. Внутрішні листки вегетативні. Сперматозоїди багатоджгутикові. Чоловічі і жіночі заростки дуже редуковані і подібні на заростки селягінели. Вид занесено до Червоної книги України.

Рис. 2.52. Молодильник озерний (Isoёtes lacustris): 1 – загальний вигляд, а – спорангій, б – макроспора

4. Відділ хвощеподібні

Характерною ознакою хвощеподібних є наявність у них своєрідних структур, які несуть спорангії – спорангіофорів, що відрізняються за своєю будовою від спорофілів інших безнасінних рослин. Кільця спорангіофорів або утворюють на стеблі спороносні зони, що чергуються із звичайним вегетативним листям, або сидять на кінцях осей, утворюючи чисті (що складаються тільки із спорангіофорів) або змішані (із спорангіофорів і стерильного листя) стробіли.

Статеве покоління – гаметофіт, або заросток, – у сучасних хвощів, представлений одно- або двостатевими недовговічними, дуже маленькими, зеленими рослинами, розміром у декілька міліметрів.