+3 8(066) 185-39-18
fутворена калозою, у якій може відкладатися вуглекисле вапно.
Всю центральну частину клітини займає центральна вакуоля з клітинним соком, а протоплазма розподілена по периферії клітини. У товстішому внутрішньому шарі протоплазми, що межую з вакуолею, розташовані численні ядра, в тонкому шарі, що прилягає до оболонки, зосереджені численні хлоропласти. Вони мають форму дрібних дисковидних тілець, подібних до хлорофілових зерен вищих рослин. Хлоропласти розподіляються рівномірно, забарвлюючи всю клітину в яскраво-зелений колір.
Для харових водоростей характерне статеве і нестатеве розмноження. Вегетативне розмноження відбувається шляхом вкорінення і подальшого розростання частин основних пагонів або за допомогою особливих одноклітинних або багатоклітинних бульб. Цій же меті служать особливі відростки, або вторинні пагони, що ростуть із старих листових вузлів і бульб. Статеве розмноження відбувається за допомогою статевих органів: антеридіїв і оогоніїв. Антеридії і оогонії утворюються з особливих клітин, що утворюються деякими периферичними клітинами листкових вузлів. Вони можуть виникати або на одному таломі (однодомні види), або на різних таломах (дводомні види).
Оогоній має розміри близько 1 мм і складається з яйцеклітини і покриву, утвореного з п’яти вузьких спіральних клітин. Знизу оогоній має одноклітинну ніжку, а зверху – коронку з 5-10 коротких клітин.
Рис. 2.45. Будова оогонію харових: 1–4 – послідовні стадії утворення оогонію (1 – початкова стадія, 2 – 4 – наступні стадії формування яйцеклітини і покривних спіральних клітин); 5 – зрілий оогоній нітели 6 – зрілий оогоній хари: а – клітина листкового вузла, б – яйцеклітина, в – поворотні клітини, г – покривні клітини, д – клітини коронки
Антеридій має розміри близько 0,5 мм. Він кулястий, вкритий ззовні вісьмома плоскими клітинами, що зрослись своїми краями (рис. 2.46). В середину антеридію від кожної клітини відходять вирости з голівками, на яких утворюються антеридіальні нитки. Кожна з клітин ниток дає численні дводжгутикові сперматозоїди.
Антеридії та оогонії утворюються з клітин листкових вузлів (рис. 2.47).
Із заплідненої яйцеклітини розвивається ооспора, вкрита чотирма оболонками. Після періоду спокою ядро ооспори ділиться мейозом. Одна з гаплоїдних клітин ооспори дає початок новій рослині, а інші утворюють запас поживних речовин.
Живуть харові водорості переважно у прісних водоймах – ставках і озерах, але зустрічаються і в тимчасових невеликих водоймах: ямах, канавах, рідше в струмках і ріках. Є види, що населяють солонуватоводні водойми. У типово морських умовах харові не зустрічаються. У більшості випадків, вони утворюють густі зарості. Для багатьох харових необхідний підвищений вміст у воді вапна. Харові водорості поширені по всій земній кулі, у водоймах всіх континентів, окрім Антарктиди і островів.
Рис. 2.46. Будова антеридію харових: а – внутрішня базальна («пляшкоподібна») клітина; б – зовнішня базальна клітина; в – клітини листкового вузла; г – стінка; д – вирости; ж – головки; з – антеридіальні нитки
Рис. 2.47. Частина стебла хари (поздовжній зріз): а – клітини стеблової і листової кори; б – антеридії, в – оогонії
Походять харові водорості від високоорганізованих зелених водоростей з порядку хетофторових класу улотриксових.
Роль у природі харових водоростей порівняно невелика, проте там, де вони поселяються, виявляється їх вплив на гідрологічний режим і біологічні особливості водойм. Їх жорсткі зарості є чудовим захистом для молоді риб і дрібних тварин. Відмерлі таломи утворюють лікувальні грязі. Зібрані водорості використовують як добриво, особливо на кислих грунтах, завдяки високому вмісту вапняку в їх таломах. У водоймах, де ростуть харові водорості, пригнічується розвиток личинок комарів. Досить великі ооспори харових поїдаються водоплавними птахами.
Відомо близько 300 видів сучасних харових, об'єднаних в 3 родини і 6 родів: Nitellaceae (2 роди), Nitellopsidaceae (1 рід) і Characeae (3 роди). На Україні до найбільш поширених видів харових відносяться Chara vulgaris, Ch. canescens Ch. tomentosa.
11. Роль водоростей у природі
Водорості разом із вищими рослинами і автотрофними бактеріями складають ланку продуцентіву трофічних ланцюгах. Згідно оцінок різних учених внесок водоростей у загальну продукцію органічних речовин на планеті складає 26-90%.
У процесі фотосинтезу водорості продукують вільний кисень у водному середовищі, який йде на дихання водних тварин і рослин. Крім того, водорості відіграють важливу роль у загальному балансі кисню в атмосфері. Дуже багато кисню, який виділяється наземною рослинністю, витрачається у процесах окислення органічних сполук мікроорганізмами. У той же час, у водоймах розклад речовин проходить на дні в анаеробних умовах, а кисень виділяється у процесі фотосинтезу фітопланктоном з товщі води. Так відновлюється запас кисню в атмосфері. Океани служать головним регулятором балансу кисню атмосфери.
Значення водоростей в еволюції атмосфери і біосфери Землі. Найдревнішим виявленим залишкам фотоавтотрофних організмів приблизно 3,2 млрд. років. Вважається, що життя виникло на Землі приблизно 4 млрд. років тому. Тоді в атмосфері Землі, яка