Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

Це одноклітинні, ценобіальні, зрідка колоніальні і навіть багатоклітинні (нитчасті і пластинчасті) водорості (рис. 2.34). Клітини хлорококових за будовою подібні до вольвоксових, але не мають джгутиків і нерухливі у вегетативно­му стані. Рухливі лише зооспори і гамети. Клітина має пектинову, целюлозну, часто ослизнену на поверхні оболонку, одноядерна, рідше, багато­ядерна, хлоропласт чашоподібний з піреноїдом. Є вакуоля. Пульсівні вакуолі є лише у нижчих представників і в зооспорах. Запасні поживні речовини – крохмаль, рідше олія.

Рис. 2.34. Хлорококові: 1 – Scenedesmus, 2 – Kirchneriella, 3 – Desmodesmus, 4 – Chlorococcum

У прісних водоймах хлорококові утворюють планктон, бентос на підсихаючому грунті, корі дерев. Зазвичай планктонні види мешкають на глибині 0,5-1 м. Найсприятливіші для розвитку хлорококових водоростей стави, особливо рибницькі, де вони є однією з домінуючих груп. Найчастіше в рибоводних ставах спостерігається одночасна вегетація декількох видів, що створюють домінуючий ценоз конкретної водойми. «Цвітіння» води можуть викликати види родів Scenedesmus, Pediastrum, Crucigeniella та інші.

Найпоширенішими родами серед протококових є представники родів хлорокок, хлорела, протокок, гідродикціон.

Хлорокок (Chlorococcum) зустрічається в прісних водоймах, на грун­ті, корі дерев, в таломі лишайників. Клітини кулясті, поодинокі або зібрані купками, вкриті целюлозною оболонкою, одноядерні. Хлоропласт глибокочашоподібний з піреноїдом. Розмноження здійснюється тільки зооспорами.

Хлорела (Chlorella) – одноклітинна водорість, поширена в тих же міс­цях, що і хлорокок. Клітини зелені, кулястої форми, 15 мкм у діаметрі. Хло­ропласт чашоподібний з одним піреноїдом. Ядро одне. Розмножується автос­порами, які утворюються по 4-8 в одній клітині. Хлорела невибаглива до умов життя і швидко розмножується, завдяки чому є об'єктом масового культиву­вання для практичного використання в різних галузях. Хлорелу широко культивують як харчову і кормову культуру. З одного гектара водної поверхні можна зібрати до 30 т сухої органічної речовини. У біомасі хлорели виявлено більше десяти різних вітамінів.

Протокок (Protococcus) – одноклітинна водорість, що живе на корі де­рев, а також у грунті. Розмножується прямим поділом клітини, який відбува­ється у двох взаємно перпендикулярних напрямах, завдяки чому може утворю­вати пластинчасті, різнонитчасті таломи.

Водяна сіточка (Hydrodictyon) зустрічається в тихих забруднених затонах річок, ставах, ямах. Ця водорість має вигляд сітчастого мішка, що досягає розмірів до 1 м (рис. 2.35). Стінка мішка утворена довгими (до 1,5 см) циліндричними клітинами, з'єднаними кінцями в п'яти-, шестикутники.

Рис. 2.35. Водяна сіточка (Hydrodictyon)

Порядок улотриксові (Ulothrichales) включає близько 460 видів водоростей, що належать до 70 родів. Це переважно багатоклітинні водорості нитчастої, різнонитчастої або пластинчастої структури, часто макроскопічні, до декількох дециметрів у довжину, забарвлені переважно в зелений колір різних відтінків.

Таломи живуть вільно або прикріплюються до субстрату за допомогою базальної кліти­ни, ризоїдів або підошви.

Переважна більшість улотриксових мешкає в прісних проточних і стоячих водах, значно менше видів зустрічається в лужних, вапняних і кислих водах, а також у солонуватих водоймах і морях. Улотриксові водорості переважно прикріплені, зрідка пасивно плавають у товщі води. Переважна більшість улотриксових епіфіти, деякі – ендофіти, що зберігають самостійне автотрофне живлення.

Своєрідну екологічну групу складають ендолітофітні організми, які, проникаючи у вапняний субстрат, розрихлюють його, і він легко піддається дії фізичних і хімічних чинників.

Нарівні з багатьма іншими групами водоростей улотриксові відіграють певну роль в процесах природного самоочищення вод. Деякі види, які чутливо реагують на гідрохімічні зміни середовища, використовують як біологічні індикатори для швидкого визначення ступеня забрудненості води.

Підпорядок улотриксові (Ulothrichales). Мають слань у вигляді однорядної нерозгалуженої нитки, що прик­ріплюється базальною клітиною до субстрату. Центральним тут є рід улотрикс (Ulothrix), види якого зустрічаються в прісних гірських струмках, річках і в прибережній зоні озер (рис. 2.36).

12 

Рис. 2.36. Улотриксові: 1 – улотрикс (Ulothrix), 2 – ульва салатна (Ulva lactuca)

Підпорядок ульвові (Ulvineae). Це макроскопічні багатоклітинні водорості, що мають паренхімну будову. Їх талом являє собою двошарову пластинку або має мішкоподібну, трубчасту структуру. Талом у нижній частині звужений і має ризоїди, за допомогою яких водорості прикріплюються до суб­страту. Поширені ульво­ві переважно в морях. До порядку відносяться дві родини – Monostromataceae і Ulvaceae.

У Чорному морі зустрічаються види ульви (Ulva rigida, U. lactuca). Ульва салатна (U. lactuca), відома під назвою морського салату, вживається в їжу.

Підпорядок хетофорові (Chaetophorineae). Водорості цього порядку мають різнонитчасту слань, що складається з однорядних ниток. Нитки розгалужуються, і вся слань диференціюється на систему сланких і вертикально розгалужених ниток. Нитки до кінців потоншуються і закінчуються тонким волоском – хетою, звідки і походить назва порядку.

Представниками родини хетофорових є рід хетофора (Chaetophora), види якого поширені в прісних водоймах.

Порядок кладофорові (Cladophorales). Порядок об'єднує понад 100 видів водоростей, що відносяться до 15 родів. Це багатоклітинні водорості у вигляді довгих або коротких простих або розгалужених ниток, що ростуть одиночно або зібрані у скупчення, прикріплені протягом всього життя або пов'язані з субстратом лише на початковій стадії розвитку, а пізніше відриваються і живуть вільно