+3 8(066) 185-39-18
fвирости.
У сифонових водоростей спостерігається нестатеве і статеве розмноження. Вегетативне розмноження відбувається шляхом фрагментації талому, за допомогою вивідкових бруньок, що виникають на верхівках гілочок, зрідка акінетами. Власне нестатеве розмноження здійснюється зооспорами з двома і більш джгутиками (у деяких сифонових зооспори мають віночок джгутиків на передньому безбарвному кінці клітини), зрідка апланоспорами; у деяких видів нестатеве розмноження відсутнє.
Статеве розмноження представлене ізо-, гетеро- і оогамією. Зигота проростає без стадії спокою. У деяких сифонових статеве розмноження відсутнє.
Сифонові поширені переважно в морях, і лише деякі представники проникли і розселилися у прісних водах.
У класі є три порядки: сифонові, дазикладові, сифонокладові.
До порядку сифонових, або бриопсидових (Bryopsidales), належать 5 родин, 3 з яких (Bryopsidaceae, Caulerpaceae і Codiaceae) поширені переважно в морях, а представники родин Protosiphonaceae і Dichotomosiphonaceae мешкають у прісних водах помірних широт.
Морська водорість каулерпа (Caulerpa) в довжину досягає до 50 см (рис. 2.39). Слань розчленована на стеблоподібну, листоподібну і ризоїдну частини, в середині яких є численні целюлозні перетинки (трабекули), що утворюють внутрішній скелет і механічно зміцнюють рослину.
1
2
Рис. 2.39. Бриопсидові: 1 – Caulerpa peltata, 2 – Codium tomentosum
Порядок дазикладові (Dasycladales). Мають слань, що являє собою одноядерну гігантську клітину складної морфології. Вона складається з нерозталуженої центральної осі, на якій розташовані кільця гілок, а в нижній частині – розгалужені ризоїди. Численні хлоропласти дископодібні, еліптичні без піреноїдів. Статевий процес ізогамний.
Найвідоміший рід – ацетабулярія (Acetabularia). У стерильному стані представники його складаються з одноклітинного стовбура до 10 см завдовжки, прикріпленого до субстрату нижнім кінцем за допомогою ризоїдів (рис. 2.40). На вершині цієї осі поступово утворюється перше кільце бічних сегментів. До кінця першого року вегетації вертикальна частина талому відмирає, залишається лише багаторічна ризоїдна система. На другий рік з ризоїдів знову виростає одна або декілька стерильних осей з кільцями бічних гілочок. Цей процес може повторюватися декілька сезонів, поки не наступить час плодоношення. Тоді утворюються специфічні фертильні (плодоносні) пагони з великих одноклітинних мішковидних гілочок – гаметангіїв, що зростаються своїми боками в парасольку. У гаметангіях утворюються товстостінні багатоядерні цисти із спеціальною кришкою. Зрілі цисти містять безліч ізогамет. При руйнуванні стінок гаметангію цисти виходять в зовнішнє середовище і з них вивільняються гамети. Зигота проростає без періоду спокою.
Рис. 2.40. Сифонові (рід Acetabularia): 1- 8 – ранні стадії розвитку; 9 – доросла рослина, парасолька утворена зрощеними гаметангіями; 10 – вихід гамет із зрілої цисти
Ацетабулярія середземноморська (Acetabularia mediterranea) зустрічається у Чорному морі.
Клас кон'югати (Conjugatophyceae) – одна з найбільших груп зелених водоростей, представлена переважно прісноводними організмами. До класу відносяться близько 4700 видів переважно мікроскопічних одноклітинних, колоніальних і багатоклітинних нитчастих водоростей. Нитки не розгалужені і не прикріплені.
Найяскравіша відмінна риса кон'югат, що дозволяє об'єднати їх в особливий клас, – повна відсутність рухомих стадій розмноження, тобто зооспор і рухомих гамет, і наявність своєрідного статевого процесу, що одержав назву – кон'югація.
Більшість кон'югат – це одноклітинні, симетрично побудовані водорості (Mesotaeniales, Desmidiales) яскраво-зеленого, смарагдового, рідше темно-зеленого кольору. Деякі види кон'югат особливо круглі форми, мають в діаметрі 10 мкм і навіть менше, тоді як паличкоподібні форми можуть досягати в довжину 1 мм і більше, і їх видно неозброєним оком.
Більшість одноклітинних кон'югат мають клітини перетягнуті посередині, і складаються з двох частинок (десмідієві). У нитчастих форм клітини не перетягнуті. Клітинна оболонка целюлозна, суцільна або сегментована на дві й більше частин, без пор чи з добре помітними порами, гладенька чи з багатою орнаментацією, тому кон'югати вважають найгарнішими водоростями.
Клітини одноядерні. Розміри ядер дуже різноманітні і, як правило, залежать від розмірів клітин. Дуже велике, гомогенне, з яскраво помітним ядерцем посередині, ядро у видів роду Spirogyra (Zygnematales). Хлоропластів декілька, різної форми з піреноїдами.
Розмноження кон′югат здійснюється нестатевим і статевим шляхом. Статеве розмноження у кон′югат здійснюється в результаті дуже своєрідного статевого процесу – кон'югації (рис. 2.41). Під час кон'югації відбувається злиття протопластів двох клітин, які виконують тут функцію гамет. У результаті злиття, що відбувається через канал, який спеціально утворюється, виходить одноклітинна, покрита товстою оболонкою зигоспора. Дві клітини, що зливаються (кон′югуючі), зовні абсолютно не відрізняються; фізіологічна диференціація на чоловічу і жіночу клітини хоч і визначена, але дізнатися її можна лише опосередковано за положенням зигоспори.
Рис. 2.41. Кон'югація: 1 – у зигнеми (Zygnema), 2 – у спірогіри (Spirogyra)
Іноді зигота утворюється в кон'югаційному каналі, розростаючись аж до стінок кон′югуючих клітин – гаметангіїв. У цьому випадку розділення клітин на чоловічу і жіночу умовне, а сам процес злиття гамет називається ізогамією. Ця форма статевого процесу характерна для більшості кон′югат. У розвиненіших в еволюційному відношенні зигнемових