Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

і десмідієвих поряд з ізогамією існує і фізіологічна анізогамія, або гетерогамія. У цьому випадку одна гамета (чоловіча) активно перетікає через кон'югаційний канал у приймаючу клітину, де і зливається з порівняно нерухомою гаметою (жіночою). В цьому випадку зигота формується тільки в приймаючій (жіночій) клітині.

Після утворення зиготи її оточує тришарова оболонка, і вона перетворюється на зигоспору. Зигоспора після тривалого періоду спокою, який може продовжуватися всю зиму і довше, проростає, даючи початок новим організмам – проросткам (від 1 до 4).

У багатьох видів десмідієвих водоростей зигоспори не виявлені. Кон'югація триває 7-14 днів.

Поширені кон'югати в прісних водоймах, на мохах, скелях, вологому грунті і на високогірних льодовиках.

Багато видів кон'югат використовують в їжу різні безхребетні тварини, а також риби. Деякі види масово розмножуються в стічних водах, сприяючи їх очищенню, інші – здатні виділяти біологічно активні речовини, подібні до пеніциліну.

Поділяють цей клас на чотири порядки: мезотенієві, гонатозигові, зигнемові і десмідієві, з них найпоши­реніші два останні.

Порядок зигнемові (Zygnematales) включає близько 700 видів нитчастих, нерозгалужених, не прикріпле­них водоростей. Нитка утворена цилінд­ричними одноядерними клітинами з ослизненою оболонкою. Хлоропласти – осьовий пластинчастий, осьовий зірчастий або пристінний спірально-стрічкоподібний (рис. 2.42).

Рис. 2.42. Хлоропласти зигнемових: 1 – спірогіра (Spirogyra sp.) зі спіральними хлоропластами, 2 – зірчасті хлоропласти зигнеми (Zygnema sp.), 3 – пластинчастий хлоропласт у мужоції (Mougeotia sp.)

Розмноження вегетативне – розривом нитки на частини або статеве – кон'югаці­єю.

Поширені зигнемові в прісних водоймах всіх континентів.

Спірогіра (Spirogyra) являє собою нитку, утворену витягнутими циліндричними одноядерними клітинами, з одним або кількома стрічкоподібними спіральними хлоропластами з піреноїдами. Утворює зелену твань у водоймах з повільною течією.

За будовою зигнема (Zygnema) подібна до спірогіри, але в цитоплазмі її клітин знаходяться по два зірчас­тих хлоропласти з піреноїдом в центрі кожного. Між хлоропластами знаходиться ядро, оточене цитоплазмою. Поширена на болотах і заболочених водоймах.

На відміну від спірогіри мужоція (Mougeotia) має один пластинчастий хлоропласт, розташований у центрі клітини.

Порядок десмідієві (Desmidiales) об′єднуєпонад 4 тис. видів. Ці водорості характеризуються дивовижною різноманітністю контурів, красою форм і чудовою симетрією (рис. 2.43). Химерність контурів клітин у поєднанні з різноманітною скульптурою і зеленими хлоропластами завжди привертали до себе увагу не лише науковців, але і любителів, завдяки чому ці водорості є найкраще вивченими у всьому світі.

Клітини десмідієвих складаються з двох симетричних частинок – напівклітин, з'єднаних між собою вузькою частиною – перешийком. Зовнішній вигляд клітин у більшості випадків залежить від того, з якого боку їх роздивляються під мікроскопом. Клітини десмідієвих мають три площини симетрії. Різноманітність контурів клітини при розгляді з різних боків має велике значення в систематиці десмідієвих. Деякі види мають дуже схожі контури при розгляді їх спереду, але при цьому різко відрізняються один від одного при розгляді збоку або зверху. Своєрідною будовою відрізняються клітини видів роду Closterium. Вони зазвичай звужені до кінців, неперешнуровані і мають серповидну форму: спинний край – більш-менш опуклий, а черевний – увігнутий або майже прямий. Проте яскрава симетрія напівклітин і в цьому випадку зберігається.

Розмноження вегетативне – поділом клітини по перешийку. Кожна напівклітина відновлює відсутню частину клітини (рис. 2.44). Статеве розмноження – кон'югація. Зигота проростає двома проростками.

Рис. 2.43. Десмідієві водорості: 1 – Micrasterias laticeps, 2 – Micrasterias truncata, 3 – Micrasterias radiosa, 4 – Micrasterias denticulate, 5 – Euastrum didelta, 6 – Cosmarium depressum, 7 – C. contractum, 8 - Micrasterias radiata (два екземпляри), 9 – Cosmarium pyramidatum, 10 – C. botrytis, 11 – Closterium littorale, 12 – Micrasterias arcuata

Рис. 2.44. Вегетативне розмноження у Micrasterias rotata

10. Харові водорості (Charophyta)

Харові водорості, харофіти, об'єднують близько 300 видів макроскопічних водоростей. Харові – найбільші з прісноводих водоростей. Довжина їх талому зазвичай складає 20-30 см, але може досягати і 1-2 м. Всі частини їх тіла, включаючи органи розмноження, добре помітні неозброєним оком. Талом зеленого кольору, безбарвні лише ризоїди.

Харові водорості мають складно і своєрідно побудоване тіло, не зовсім типове для нижчих рослин, членисто-кільчастої будови. За зовнішнім виглядом талому харо­ві водорості нагадують вищі рослини, зокрема хвощі. Вони мають осьову частину, схожу на стебло і бічні вирости, подібні до розташованих у вигляді кілець листків. Місця розташування кілець листків називають вузла­ми, а частина стебла між ними – міжвузлям. Кожне міжвузля талому має довжину кілька сантиметрів і складається з однієї багатоядерної гігантської видовженої клітини, часто вкритої дрібними клітинами кори. Вузол складається з кількох дрібних одноядерних, зібраних у диск, клітин, які у процесі поділу диференціюються у бокові гілочки стебла, а також у кільця листків.

Оболонка клітин щільна, зсередини целюлозна, а ззовні