+3 8(066) 185-39-18
fв товщі води або у вигляді скупчень переплутаних ниток («твані») на дні водойм. Деякі види (наприклад, Cladophora aegagropila) утворюють плаваючі кулясті скупчення до 10-20 см в діаметрі, що складаються з розгалужених ниток. Кладофорові зазвичай забарвлені в зелений колір різних відтінків.
Власне нестатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор. Зооспори грушовидні, дво-, чотирижгутикові, формуються в майже незмінених вегетативних клітинах – зооспорангіях (рис. 2.37).
Статеве розмноження здійснюється двожгутиковими гаметами, які виникають в незмінених материнських клітинах – гаметангіях. Статевий процес переважно ізогамний.
Рис. 2.37. Кладофора (Cladophora glomerata): 1 – вихід зооспор
Деякі види родів кладофора (Cladophora) і хетоморфа (Chaetomorpha) утворюють таломи різної статі і злиття гамет відбувається тільки в тому випадку, якщо вони розвинулися на різних таломах.
У результаті злиття гамет утворюється зигота, яка проростає відразу після утворення або після деякого періоду спокою.
Мейоз відбувається перед утворенням зооспор.
Кладофорові водорості широко розповсюджені в природі. Їх можна виявити всюди, за винятком найпівнічніших широт. Вони мешкають в різноманітних прісних і солонуватих водоймах, а також у морях. У водоймах помірних широт кладофорові вегетують, як правило, в теплий період року. Переважно ведуть прикріплений спосіб життя, зустрічаються на листі і стеблах водних квіткових рослин, деревині, каменях, черепашках молюсків, різних гідротехнічних спорудах.
Масовий розвиток кладофор згубно впливає на рибне господарство. Їх нитки іноді утворюють природні шари завтовшки 20-50 см. Вони пригнічують ріст корисної м'якої рослинності, а в хащах цих ниток заплутується і гине молодь риб.
Істотна і позитивна роль кладофорових. Вони служать кормом для численних безхребетних тварин і цінних промислових риб. Велика їх роль в збагаченні води киснем і очищенні її від забруднень.
Найчастіше в прісних і солоних континентальних водоймах зустрічаються представники родів Chaetomorpha, Rhizoclonium, Cladophora, Amoldiella.
В Україні найпоширеніша кладофора (Cladophora glomerata), яка утворює скупчення на дні прісних водойм. У Чорному морі широко розповсюджена Cladophora dalmatica.
Порядок едогонієві (Oedogoniales). Ці водорості мають простий (Oedogonium) або розгалужений (Bulbochaete) нитчастий талом, прикріплений до субстрату. Таломи можуть досягати в довжину до 50 см, але зазвичай не перевищують декілька міліметрів.
Нестатеве розмноження здійснюється зооспорами, які утворюються по одній в кожній клітині.
Статеве розмноження у едогонієвих водоростей завжди оогамне, причому утворення жіночих і чоловічих статевих клітин може відбуватися на одній і тій же рослині (однодомні види) або на різних рослинах (дводомні види). За будовою чоловічих рослин дводомні види можна розділити на дві групи: 1) з чоловічими талломами, аналогічними за будовою жіночим; 2) з карликовими чоловічими одноклітинними і багатоклітинними рослинами – наннандріями.
Антеридіальні клітини як у однодомних, так і у дводомних видів за формою відмінні від вегетативних (рис. 2.38). Вони значно коротші за вегетативні клітини, зустрічаються одиночно або групами. У кожному з антеридіїв утворюється один або два сперматозоїди. Оогонії зазвичай більші за вегетативні клітини, в кожному з них розвивається по одній ооспорі. Оогонії можуть розташовуватися одиночно або групами.
Рис. 2.38. Едогоній (Oedogonium sp.): а – зигота, б – антеридій, в – оогоній
Запліднення у едогонієвих водоростей – складний багатоступінчастий процес. Наприклад, у Oedogonium borisianum, андрозооспори хемотаксично притягуються до ініціальної клітини оогонію, розвиток якого починається тільки після завершення розвитку наннандрію; що вже сформований оогоній виділяє масивну слизисту оболонку. Запліднена яйцеклітина перетворюється на зиготу (ооспору), яка зазвичай оточена товстою тришаровою оболонкою.
Після періоду спокою ооспора ділиться мейотично і проростає, утворюючи чотири мейозоспори, які, проплававши якийсь час, прикріпляються до субстрату і проростають у нові нитки.
У деяких випадках едогонієві можуть розвиватися масово і засмічують водойми. Масовий розвиток цих водоростей частіше відбувається в заплавних водоймах, ставах і в евтрофних озерах. На Україні найбільше видове багатство едогонієвих водоростей (видів родів Oedogonium і Bulbochaete) виявлене в евтрофних болотах і дрібних, періодично пересихаючих водоймах, найменше – в річках і оліготрофних болотах.
Клас сифонові (Siphonophyceae). Це дуже древня група зелених водоростей, що мають сифональну (неклітинну) будову. Талом їх багато- чи одноядерний. Для внутрішньої будови талому сифонових водоростей характерна центральна вакуоля і пристінний шар цитоплазми, в якому розташовані одне або кілька ядер і один або кілька хлоропластів. Більшість сифонових (90%) – це морські організми.
Сифонові – одна з найстародавніших груп морських водоростей, що пережила свій розквіт у віддалені геологічні епохи. Сучасні представники є залишками стародавньої, колись могутньо розвиненої флори цих водоростей. В даний час їх налічується біля 400- 500 видів, що відносяться до 60 родів.
Сучасні представники морських сифонових водоростей – зазвичай макроскопічні, деякі до 0,5 м і більше, відрізняються не лише значною різноманітністю зовнішнього вигляду, але і дуже складним розчленуванням тіла на стебло-, листко- і кореневищеподібні частини. Прісноводні сифонові водорості зазвичай помітні неозброєним оком, рідше мікроскопічні, мають вигляд малорозгалужених ниток, іноді одиночних округлих клітин, здатних утворювати довгі, трубчасті, позбавлені перегородок