Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та об’єктів економіки в НС. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки, основні поняття та визначення

Цей Порядок встановлює правові основи ухвалення відповідного рішення про характер обмеження діяльності підприємства або будь-якої іншої юридичної одиниці.

 

 

Контроль по дотриманню законодавства по безпеці життєдіяльності на Україні здійснюється різними державними і громадськими організаціями. Серед них:

- державні органи (загальною, спеціальною і галузевою компетенції)

До першої групи органів відноситься:

- Верховна Рада

- Кабінет Міністрів

- виконавські комітети місцевих рад народних депутатів

- місцеві адміністрації.

Державні органи спеціальної компетентності – уповноважені контролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян з питань: – охорона праці, – охорона здоров'я, – охорона довкілля.

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи виконавчої влади. Особливу відповідальність за неї несе Президент України. Президент України у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики у галузі охорони здоров'я. Президент України виступає гарантом: – прав громадян на охорону здоров'я, – забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів державної виконавчої влади, – впроваджує в життя державну політику охорони здоров'я, – здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.

Кабінет Міністрів України:

- організовує розробку і здійснює комплексні загальнодержавні програми;

- створює економічні, правові і організаційні механізми, які стимулюють ефективну діяльність в області охорони здоров'я;

- забезпечує розвиток мережі закладів охорони здоров'я;

- складає міжурядові угоди і координує міжнародну співпрацю з питань охорони здоров'я, а також у межах своєї компетенції;

- здійснює інші повноваження, покладені на органи державної виконавчої влади в області охорони здоров'я;

Міністерства і відомства і інші центральні органи державної виконавчої влади у рамках своєї компетенції: – розробляють програми і прогнози в області охорони здоров'я, – визначають єдині науково – обґрунтовані державні стандарти; – критерії і вимоги, які можуть сприяти охороні здоров'я населення, – формують і розміщують державні замовлення з метою матеріально-технічного забезпечення галузі, – здійснюють державний контроль і спостереження і іншу виконавчо-розпорядчу діяльність у галузі охорони здоров'я.

Кабінет Міністрів

Забезпечує здійснення заходів, застережливих НС і ліквідацію їх наслідків

Розподіляє міста і території по групах, а юридичних осіб по категоріях для реалізації заходів по ЦЗ

Створює резерви засобів індивідуального захисту і майна ЦЗ, матеріально-технічних і інших фондів на випадок НС в мирний і військовий час, а також визначає їх об'єм і порядок використання

Здійснює заходи до забезпечення готовності органів управління в справах ЦЗ, сил і засобів ЦЗ, до дій в умовах НС

Створює єдину систему підготовки органів управління в справах ЦЗ, сил ЦЗ і населення до дій в умовах НС

Визначає порядок створення спеціалізованих, професійних і невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань

Задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління з питань ЦЗ

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади у галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням і затверджується кабінетом Міністрів України.

Державну санітарно-епідемічну службу складають органи, установи і організації санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні установи, організації, заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх справ України, Державного комітету з питань охорони кордону України, служба Безпеки України.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, яка здійснює: – контроль і спостереження за змістом санітарного стану, державних стандартів, критеріїв і вимог, спрямованих на забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення являється Міністерство охорони здоров'я України.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює державний санітарний лікар України – перший заступник міністра охорони здоров'я України, якого призначає на посаду і звільняє з неї Кабінет Міністрів України.

Основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є:

- здійснення державного санітарно – епідеміологічного спостереження;

- визначення пріоритетних заходів по профілактиці захворювань, а також охороні здоров'я населення від шкідливого впливу на нього чинників довкілля;

- вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров'я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, відновлення чинників довкілля, які швидко впливають на здоров'я;

- підготовка пропозицій до забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, попередження внесення і розширення особливо небезпечних (в т. ч. карантинних) і небезпечних інфекційних захворювань;

- контроль за усуненням причин і умов виникнення і поширення інфекційних, масових інфекційних захворювань, отруйних і радіоактивних поразок людей;

- державний облік інфекційних і професійних захворювань і отруєнь;

- видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи для об'єктів, пов'язаних з відходами;

- встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, виробляється з відходами і видача гігієнічного сертифікату на неї;

- методичне забезпечення і здійснення контролю під час визначення рівня небезпеки викидів.

Керівництво цивільної оборонної України залежно від її будівництва покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і підлеглості.

Начальником ЦЗ України являється прем'єр-міністр України, а його заступником – керівник Міністерства з питань