Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та об’єктів економіки в НС. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки, основні поняття та визначення

10. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр». від 21 вересня 2000р.

Охорона і використання окремих природних ресурсів регулюється відповідними кодексами:

- так, охорона і використання земель регулюється – Земельним кодексом (2002)

- охорона і використання надр – Кодексом про надра України (1994)

- охорона і використання вод – Водним Кодексом (1995)

- охорона і використання лісів – Лісовим кодексом України (1994)

Підзаконними актами служать нормативно-правові акти державних органів України. Вони видаються на основі Законодавчих актів.

Передусім, це постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України:

- «Про затвердження порядку вилучення оплати і стягнення плати за забруднення природного довкілля» – 1992 р.

- «Про Затвердження Положення про державний моніторинг природного довкілля» – 1993р.

- «Про затвердження концепції охорони і відтворення природного довкілля Азовського і Чорного морів» – 1998 р.

- «Про затвердження Положення про Державний фонд охорони природного довкілля» – 1998р.

- «Про комплексну програму поводження з радіоактивними відходами» – 1999 р.

 

 

 

З часу надбання незалежності в Україні прийнято цілий ряд законодавчих актів природоохоронного змісту, основні з яких наступні:

Закон України «Про охорону природного довкілля» введений в дію з 1 липня 1991 р., при цьому скасований Закон України «Про охорону природи Української РСР» від 30 червня 1960 р.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (1992 р.).

Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (1992 р.).

Закон України «Про тваринний світ» (1993 р.).

Закон України «Про екологічну експертизу» (1995 р.).

Закон України «Про виняткову (морський) екологічну зону України» (1995 р.).

Постанова Верховної Ради України «Про червону книгу України».

Перший закон пакету – закон України «Про охорону довкілля» є головним законодавчим актом України в області охорони природного довкілля.

Вже в преамбулі до закону відзначається, що охорона природного довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід'ємна умова стійкого економічного і соціального розвитку України. З цією метою Україна, відзначається далі, здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Закон складається з 16 розділів. Розділ 1 – загальні стани – включає 8 статей, які визначають: завдання законодавства про охорону природного довкілля (ст. 1) ; комплекс природоохоронних законів (ст. 2), що розробляється; основні принципи охорони природного довкілля (ст. 3) ; право власності на природні ресурси (ст. 4) ; об'єкти правової охорони природного довкілля (ст. 5) ; державні екологічні програми (ст. 6) ; питання підвищення екологічної культури суспільства (ст. 7) і комплекс наукових досліджень з метою розробки наукових основ раціонального природокористування і забезпечення екологічної безпеки (ст. 8).

Розділ 2 – екологічні права і обов'язки громадян – включає 4 статті, визначають: екологічні права громадян (ст. 9) ; гарантії екологічних прав (ст. 10) ; гарантії захисту прав громадян (ст. 11) і обов'язки громадян в області охорони природного довкілля (ст. 12).

Розділ 3 – повноваження рад народних депутатів – містить статті (ст. 13-15), що розмежовують компетенції Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих Рад, народних депутатів відповідно.

Розділ 4 – повноваження органів управління в області охорони природного довкілля – містить 6 статей (ст. 16-21). У них визначаються суть, завдання управління і склад органів управління (ст. 16) ; компетенції Кабінету Міністрів України, Уряди Автономної Республіки Крим, виконавчих і розпорядливих органів місцевих Рад народних депутатів, спеціально уповноважених органів державного управління в області охорони природи (ст. 17-20) і повноваження громадських об'єднань (ст. 21).

Розділ 5 – спостереження, прогнозування, облік і інформування в області природного довкілля – містить 4 статті. У них визначаються: створення системи державного моніторингу природного довкілля і склад органів, що його, що здійснюють (ст. 22) ; кадастри природних ресурсів (ст. 23) ; порядок державного обліку об'єктів, що шкідливо впливають на природне довкілля і об'єми викидів забруднюючих речовин (ст. 24) ; порядок інформування Верховної Ради України про стан природного довкілля (ст. 25).

Розділ 6 – екологічна експертиза – містить 5 статей, що визначають обов'язковість і об'єкти екологічної експертизи (ст. 26, 27) ; порядок проведення, завдання експертизи і склад підрозділів екологічної експертизи (ст. 28) ; обов'язковість виконання висновків державної екологічної експертизи (ст. 29) і статус громадської екологічної експертизи (ст. 30).

Розділ 7 – стандартизація і нормування в області охорони природного довкілля – містить 3 статті, в них визначаються завдання екологічної стандартизації і нормування, екологічні стандарти і нормативи (ст. 31-33).

Розділ 8 – контроль і нагляд в області охорони довкілля – містить 4 статті, в них визначаються: завдання контролю і перелік контролюючих органів (ст. 34-35) ; завдання і права громадського контролю (ст. 36) ; прокурорський нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства (ст. 37).

Розділ 9 – регулювання використання природних ресурсів – містить 3 статті, в них визначаються: порядок використання природних ресурсів