Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

У ряді випадків захворювання починається з симптомів хронічної венозної недостатності (пастозність і набряки, важкість та болі в ногах, швидка стомлюваність), і лише згодом виявляються варикозно-змінені вени. Це звичайно спостерігається у пацієнтів з надлишковою масою тіла, коли початкова трансформація поверхневих вен «маскується» вираженою підшкірної жирової клітковиною.

З часом відмінності у проявах варикозної хвороби нівелюються і лікарям доводиться спостерігати пацієнтів як зі стовбуровим варикозом, так і з вираженим перфорантним скиданням.

Клінічні прояви варикозної хвороби змінюються в процесі її розвитку і залежать від стадії захворювання. У деяких хворих ще до появи розширення поверхневих вен виникають скарги на підвищену стомлюваність, важкість в ногах у кінці робочого дня, локальні больові відчуття в будь-якому відділі гомілки. Частіше ці відчуття з'являються у типових зонах найбільшою локалізації коммунікантних вен, де в подальшому виникає локальне розширення підшкірних вен. Нерідко виникнення зовнішніх ознак захворювання у вигляді розширень вен передує появи неприємних відчуттів у цій ділянці. У пацієнтів можуть з'являтися так звані «судинні зірочки» або телеангіоектазії (малюнок 4).

 

 Малюнок 4. Телеангіоектазіі на гомілки.

 

У стадії компенсації скільки-небудь виражених розладів венозного відтоку в кінцівки виявити не вдається. Протягом тривалого часу варикозна хвороба може протікати безсимптомно, що є однією з причин пізнього звернення хворих за медичною допомогою.

Для стадії субкомпенсаціі характерні скарги на непостійний боль в області гомілки, періодичні набряки, що виникають при тривалому стоянні та зникають в горизонтальному положенні.

У стадії субкомпенсаціі з'являються невеликі набряки або пастозність в області гомілковостопного суглобів уражених кінцівок, які, з’являются до вечора, зникають протягом ночі. Вираженість набряку залежить від величини статичного навантаження на кінцівку.

У стадії декомпенсації хворі скаржаться на постійне відчуття важкості, повноти в ногах, стомлюваність, тупі болі. В горизонтальному положенні, особливо під час сну, нерідко виникають судоми в ікроножних м'язах, що супроводжуються короткочасним гострими болями. Появи трофічних розладів часто передує шкірний свербіж, що з'являється ввечері.

Стадія декомпенсації характеризується вираженим розширенням вен і глобальним порушенням венозної гемодинаміки в кінцівці, коли в ній депонується велика кількість крові, що може призвести навіть до епізодів падіння артеріального тиску і станам запаморочення. Варикозно розширені вени напружені, тугоеластічной консистенції. Стінки великих вен нерідко склерозовані, інтимно спаяна з шкірою. При спорожнюванні таких вузлів на поверхні шкіри утворюються поглиблення, що свідчить про перенесення періфлебіта.

Початок захворювання проявляється у вигляді незначного або помірно вираженого варикозного розширення вен, яке виникає частіше у верхній третини гомілки, але може первинно з'являтися в будь-яких відділах однієї або одночасно обох нижніх кінцівок. Розширені вени на дотик м'які, легко спадають, шкірні покрови над ними не змінені.

Приблизно у 80% пацієнтів спостерігаються розширення вен в басейні великої підшкірної вени (рисунок 5), і часто ці зміни починаються в зоні якої-небудь однієї коммунікантной вени. Ізольовані розширення вен в басейні малої підшкірної вени зустрічаються в 5-7% спостережень. Одночасні зміни в системах великої та малої підшкірних вен спостерігаються у 20% хворих з варикозною хворобою.

 

 

По ходу розширених вен з'являється і прогресує пігментація шкірних покривів, зумовлена повторними дрібними крововиливи в шкіру і осіданням гемосидерину в цих місцях. В зонах пігментації шкіри розвивається асептичний целлюліт з наступним склерозом і ущільненням підшкірної жирової клітковини. У цих відділах, переважно на внутрішній поверхні нижньої третини гомілки, шкіра не береться в складки, стає нерухомою, сухою і шороховатою. Крім пігментації шкіри, виникає в різній мірі виражений ціаноз або окремі плями синюшно-багрового кольору (малюнок 6).

 

 

Функціональні неврологічні порушення проявляються у вигляді дісгідрозів (розлади функції потових залоз). Ангідроз (сухість шкіри, недостатність функції потових залоз) зустрічається частіше гіпергідроза (надмірного потовиділення). Постійна застій крові в дистальних відділах кінцівки, різке підвищення тиску у венозній системі, склеротичні зміни підшкірної клітковини, порушення капілярного кровообігу ведуть до появи трофічних розладів. Особливо часто трофічні зміни в шкірних покривах розвиваються на передньо-медіальній поверхні нижньої третини гомілки, що перебуває в особливо несприятливих умовах крово- і лімфообігу. Вогнища атрофії шкіри, гемосидероза, дерматосклероза мають тенденцію до поширення і часом циркулярно охоплюють дистальному третину гомілки. В подальшому розвивається суха або волога екзема, на тлі якої зазвичай формуються трофічні виразки гомілки.

Методи діагностики варикозної хвороби.

При обстеженні пацієнта необхідно отримати відповіді на наступні питання:

• яка причина варикозного синдрому (вражені глибокі вени)?
• чи є рефлюкс через сафенофеморальне і сафенопоплітеальне співвстя?
• де розташоване сафенопоплітеальне співвстя?
• який стан клапанів великої та малої підшкірних вен?
• Чи має місце перфорантний рефлюкс і де він локалізується?

Раніше для цих цілей використовувалося виключно фізикальне обстеження і численні функціональні проби.

На сьогоднішній день вони мають лише історичне значення, бо їх замінили високоінформатівні інструментальні методи обстеження.

Ультразвукова доплерографія – реєстрація напрямку і швидкісних показників кровотоку дозволяє визначити функціональний стан венозної системи і виявити ряд патологічних явищ, які визначають тактику лікування пацієнтів (наявність