Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни „Картографія” студентами за напрямом підготовки 6.080101 „Геодезія, картографія та землеустрій”

Предмет: 
Тип роботи: 
Методичні вказівки
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

сітки нормальної рівнокутної конічної проекції

 
1.1. Загальні відомості про картографічні проекції
 
Подібне зображення земного еліпсоїда або кулі можна отримати на сферичній поверхні, тобто на глобусі. При зображенні земної поверхні на площині використовують різноманітні картографічні проекції.
Картографічними проекціями називаються математичні способи зображення на площині всієї або частини земної поверхні, яка приймається за поверхню кулі або еліпсоїда обертання. Картографічною сіткою називається зображення меридіанів і паралелей на карті.
Аналітично картографічні проекції виражаються двома рівняннями, які встановлюють залежність між географічними координати (φ, λ) точок еліпсоїда або кулі та прямокутними координатами (х, у) цих самих точок на площині:
                                 (1)
де   - функції незалежні, неперервні, однозначні і кінцеві.
Кількість функціональних залежностей, а отже, і проекцій, необмежена.
Скласти карту абсолютно без спотворень не уявляється можливим, тому що поверхню еліпсоїда (або кулі) не можна розгорнути на площині без деформування (розтягнення або стиснення). Таким чином, рівняння проекції визначає характер зображення, величину і розподіл спотворень у межах карти. Цим створюється можливість врахування спотворень і отримання точної інформації про положення на картах об'єктів земної поверхні.
В теорії картографічних проекцій доводиться, що масштаб зображення залежить від положення точки і може змінюватись в даній точці у різних напрямках, тому на карті розрізняють головний масштаб і часткові (окремі) масштаби.
Головний масштаб довжин μ0 - відношення, яке показує, у скільки разів зменшені лінійні розміри еліпсоїда або кулі при їх зображенні на карті. Головний масштаб звично підписують під південною лінією рамки карти. Він зберігається на карті в окремих точках або лініях. Точки і лінії в картографічних проекціях, у яких відсутні спотворення, називаються точками і лініями нульових спотворень.
Частковий масштаб довжин μ - відношення довжини нескінченно малого відрізка на карті (площині) ds до довжини відповідного відрізка dS на поверхні еліпсоїда або кулі:
 .                                               (2)
Два взаємно перпендикулярних напрямки в кожній точці карти, за якими часткові масштаби довжин мають найбільші і найменші значення, називаються головними напрямками.
За характером зведених до мінімуму спотворень картографічні проекції поділяють на:
• рівнокутні (конформні), у яких відсутні спотворення кутів між будь-якими напрямками на карті і на земній поверхні;
• рівновеликі (еквівалентні), де відсутні спотворення площ, тобто площі географічних об'єктів на карті пропорційні відповідним площам на земній поверхні;
• довільні, у яких є спотворення кутів і площ, за своїми властивостями вони займають проміжне положення між рівнокутними і рівновеликими. Серед них виділяють такі, в усіх точках яких масштаб в одному з напрямів (по меридіанах чи паралелях) постійний і дорівнює головному. Називають їх рівнопроміжними (еквідистантними).
Характерною особливістю рівнокутних, рівновеликих та рівнопроміжних картографічних проекцій є те, що в них співвідношення різних видів спотворень в усіх точках карти постійне.
Проектування земної поверхні на площину окремими частинами з наступним заповненням розривів розтягненням, а перекривань стисненням дуже незручно. Були розроблені способи, які дозволяють проектувати всю земну поверхню або її частину на певну допоміжну геометричну поверхню, наприклад - циліндр, конус, площину. Тому залежно від виду допоміжної геометричної поверхні, яка може бути використана при побудові, проекції носять відповідну назву (циліндричні, конічні, азимутальні).
Поверхні, на які проектують земну кулю (для спрощення міркувань замість еліпсоїда скористуємось кулею), можуть бути до нього дотичними або його перетинати. Вони можуть бути і по різному орієнтовані.
За способом орієнтування допоміжних геометричних поверхонь проекції поділяють на:
• нормальні, в яких площина проектування торкається земної кулі у точці полюса або вісь циліндра (конуса) співпадає з віссю обертання Землі;
• поперечні, де площина проектування торкається екватора у певній точці або вісь циліндра (конуса) співпадає з площиною екватора;
• косі, в яких площина проектування торкається земної кулі у будь-якій заданій точці.
За видом меридіанів і паралелей нормальної сітки картографічні проекції класифікують наступним чином:
• конічні, в яких паралелі нормальної сітки - дуги концентричних кіл, центр яких знаходиться в точці сходження меридіанів, а меридіани - їх радіуси, кути між якими пропорційні відповідним різницям довгот;
• циліндричні, в яких паралелі нормальної сітки - паралельні прямі, а меридіани - перпендикулярні паралелям прямі, відстані між якими пропорційні різницям довгот;
• азимутальні, в яких паралелі нормальної сітки - концентричні кола, а меридіани - їх радіуси, кути між якими рівні відповідним різницям довгот;
• поліконічні, в яких паралелі нормальної сітки - дуги ексцентричних кіл з центрами на середньому прямому меридіані, а меридіани - криві, симетричні відносно середнього меридіана;
• псевдоконічні, де паралелі нормальної сітки - дуги концентричних кіл, а меридіани - криві, симетричні відносно середнього прямолінійного меридіана;
• псевдоциліндричні, де паралелі - паралельні прямі, а меридіани - криві, симетричні відносно середнього прямолінійного меридіана;
• псевдоазимутальні, де паралелі - концентричні кола, а меридіани - криві, які виходять з центра паралелей і симетричні відносно
Фото Капча