+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Методичні вказівки
К-сть сторінок:
30
Мова:
Українська
стрічки, смуги, епюри).
Спосіб картодіаграм. Спосіб зображення розподілу якогось кількісного за своєю характеристикою явища за допомогою діаграм, які розміщуються на карті всередині одиниць територіального поділу і виражають сумарну величину явища в межах відповідної територіальної одиниці. Відображає, як правило, абсолютні статистичні показники. Діаграмні фігури відрізняються за формою, розміром, структурою.
Спосіб картограм. Спосіб зображення середньої інтенсивності якогось кількісного за своєю характеристикою явища в межах наявних на карті територіальних одиниць за допомогою одного з графічних способів площинного зображення (фонове зафарбування, штрихування), причому інтенсивність позначень відповідає інтенсивності явища. Відображає, як правило, відносні статистичні показники.
Вибір способів зображення визначається призначення карти, особливостями зображуваного явища, характером його розміщення, якістю і детальністю вихідних джерел.
Карти можна складати вручну або за комп'ютером, використовуючи відповідні програмні продукти.
Розрізняють кілька видів авторських документів.
Авторський ескіз – первинне наближення, що відбиває загальну ідею карти і легенди, виконане схематично без дотримання деяких картографічних правил з відхиленням від прийнятих умовних знаків.
Авторський макет – карта, виконана на географічній основі, з точно поданим змістом, але укладена не в повній відповідності до технічних вимог стосовно графічного зображення.
Авторський оригінал – карта, виконана у точній відповідності до легенди, з необхідною точністю, повнотою, детальністю і високою графічною якістю.
2.2. Практичні рекомендації по складанню і оформленню авторського оригіналу тематичної карти в камеральних умовах
Для повноцінної розробки свого авторського оригіналу рекомендується, передусім, поглиблено вивчити отриману тематику, ознайомитися і проаналізувати відомі карти такої ж або подібної назви. Для цього користуються навчальною і науковою літературою, мережею Інтернет. Такий підхід дозволяє узагальнити наявний матеріал для більш повноцінної розробки свого авторського оригіналу.
Оскільки показати отримані вихідні дані на карті у повному обсязі не завжди можливо і доцільно, то потрібно їх уважно вивчити і визначитись, які слід взяти до уваги повністю, які можна об’єднати, а які – й опустити. Тобто провести генералізацію (відбір і узагальнення) вихідних статистичних даних, що дозволить показати їх найбільш характерні особливості. Обов’язковою умовою виконання генералізації є розробка таблиці умовних позначень, яку потрібно добре продумати і в ході подальшої роботи, можливо, й відкорегувати.
Складання карти проводять на аркуші цупкого білого паперу типу „ватман” формату А3. Спочатку будують математичну основу, викреслюють рамки, визначаються з компонуванням.
При складанні карти встановлюється певна послідовність нанесення елементів змісту. Спочатку показують загально-географічні елементи, а потім наносять спеціальний (тематичний) зміст. В склад географічної основи в обов’язковому порядку входять гідрографічна мережа, населені пункти, адміністративні межі.
На тематичних картах звично використовується відразу декілька способів картографування. При їх виборі враховують призначення карти, особливості зображуваних явищ, якість вихідних джерел, традиційність застосування. Поряд з цим слід враховувати і графічні можливості їх сумісного використання.
Головні елементи тематичного змісту передаються яскраво і виразно, а другорядні об’єкти чи деталі – мов би відсуваються на другий план дрібнішими умовними позначення і шрифтами, бліднішими кольорами.
При компонуванні карти вільні місця використовують для розміщення назви, масштабу, легенди, врізних карт, таблиць, діаграм тощо.
Оформлення карти повинно забезпечувати гарну наочність, приємність зорового сприйняття, високу якість кольорів та шрифтів. Завжди потрібно пам’ятати, що карта – це не тільки графічно-кольорове вираження певної тематичної закономірності, але й твір мистецтва, бо вона покликана не тільки символізувати відповідні сторони процесу чи явища, але й приваблювати увагу, націлювати на головне, розкривати причинно-наслідкові зв’язки.
Авторський оригінал карти можна складати вручну із використанням якісних креслярських інструментів і приладь: акварельних фарб, пензликів, туші, пер, рапідографів, рейсфедерів, кронциркулів та ін. Це досить копітка і рутинна робота. Тому карту бажано розробити із використанням сучасних комп’ютерних технологій. На даний час широке розповсюдження отримали спеціальні ГІС-пакети Arclnfo, ArcView, Maplnfo, AutoCAD MAP. При бажанні можна скористатися і такими векторними редакторами як Free Hand, Corel Draw, Adobe Illustrator.
Слід зазначити, що тематичні карти мають широке поширення, але, на відміну від топографічних, геологічних чи карт ґрунтів, не мають загальних стандартів для їх створення, тобто розробка умовних позначень та вибір засобів зображення залежить від автора карти. За одними вихідними даними можна запропонувати декілька авторських рішень.
До розробленого і відповідно оформленого авторського оригіналу потрібно підготувати пояснювальну записку, у якій описати тематику карти, дати характеристику території у цьому відношенні, виконати аналіз інших 2-3 карт подібної тематики (бажано при цьому навести їх копії), проведену генералізацію (обґрунтувати відбір, узагальнення, класифікацію, нехтування тощо вихідних кількісних та якісних показників), висвітлити використані способи зображення, навести вихідні дані. В кінці розміщують авторський оригінал карти.
У даній методичній розробці для наочності наведено графічне рішення по створенню тематичної карти. У зв’язку з обмеженими поліграфічними можливостями якість її, звісно, не може бути належною (зменшений масштаб, відсутні кольори, є загальне спотворення тощо). Наведений приклад виконує, передусім, методично-пізнавальну функцію.
3. Контрольні питання
1. Суть картографічної проекції.
2. Причини і види спотворень.
3. Головний і частковий масштаби.
4. Що таке точки (лінії) нульових спотворень?
5. Чому при картографуванні застосовують допоміжні геометричні поверхні?
6. Класифікація картографічних проекцій?
7. Що впливає на вибір картографічної проекції?
8. Що потрібно знати на для обчислення проекції?
9. Точність і контроль обчислення проекції.
10. Порядок обчислення нормальної рівнокутної конічної проекції.
11. Побудова картографічної сітки нормальної рівнокутної конічної проекції.
12. Суть і етапи складання карти.
13. Вихідні матеріали для складання карти.
14. Загально-географічні елементи тематичної карти.
15. Особливість проведення генералізації при складанні карти.
16. Що відноситься до основних графічних зображувальних засобів?
17. Які способи картографічного зображення використовують при складанні тематичної карти?
18. Дати характеристику тематики розробленої карти.
19. Як проведено відбір і узагальнення вихідних даних?
20. Доцільність застосування використаних способів картографічного зображення.
21. Оцінити запропонований авторський оригінал карти (відмітити переваги і недоліки).
Рекомендована література та ресурси
1. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. – М.: ГУГК, 1978.
2. Атлас Ровенской области. - М.: ГУГК, 1985.
3. Барановський В. А. Екологічна географія і екологічна картографія. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.
4. Берлянт А. М. Геоинформационное картографирование. – М.: МГУ, 1997.
5. Берлянт А. М. Образ пространства: карта и информация. – М.: Мысль, 1986.
6. Божок А. П., Осауленко Л. Є., Пастух В. В. Картографія. – К.: Фітосоціоцентр, 1999.
7. Заруцкая И. П. Проектирование и составление карт. Карты природы. – М.: МГУ, 1989.
8. Земледух Р. М. Картографія з основами топографії – К.: Вища школа, 1993.
9. Козаченко Т. І., Пархоменко Г. О., Молочко А. М. Картографічне моделювання. – Вінниця: Антекс - У ЛТД, 1999.
10. Ляшенко Д. О. Картографія з основами топографії. – К.: Наукова думка, 2008.
11. Остапчук С. М. Основи картографії. Конспект лекцій для студентів заочної форми навчання. – Рівне: УДАВГ, 1998.
12. Руденко Л. Г. Національний атлас України: Постановка питання і основні орієнтири розробки // Український географічний журнал. – К., 1993, № 3.
13. Салищев К. А. Картоведение. – М.: МГУ, 1990.
14. Україна. Природне середовище та людина. Серія карт 1:6000000. – К.,1993.
1. Мережа Інтернет.
2. ГІС-пакети Arclnfo, ArcView, Maplnfo, AutoCAD MAP.
3. http.:/rstu.rv.ua/metods/nmukzgg.html
5. http.://www.gisdatadepot.com